Росія суттєво скоротила використання гіперзвукових аеробалістичних ракет «Кинджал» для ударів по території України. Основними причинами цього стали висока вартість їх виробництва та низька ефективність застосування в бойових умовах. Такі висновки оприлюднило Головне управління розвідки Міністерства оборони України у відповіді на інформаційний запит УНІАН.
За оцінками української розвідки, станом на сьогодні на озброєнні Збройних сил Росії перебуває приблизно 100 боєздатних ракет «Кинджал». Попри те, що ця зброя тривалий час позиціонувалася Кремлем як одна з найсучасніших і найнебезпечніших, темпи її використання помітно знизилися.
У ГУР повідомили, що у 2026 році Росія переглянула свої виробничі плани щодо цих ракет. Якщо раніше темпи виготовлення були вищими, то тепер заплановано виробництво до 60 ракет на рік, тобто не більше п'яти одиниць щомісяця.
За даними розвідки, головною причиною такого скорочення є економічний фактор. Виготовлення кожної ракети потребує значних фінансових витрат, а результати їхнього бойового застосування не виправдовують вкладених ресурсів.
«Головні причини — висока вартість виробництва та низька ефективність застосування», — зазначили у ГУР.
Водночас у розвідці звертають увагу, що Росія й надалі має достатню кількість літаків-носіїв для запуску цих ракет. За оцінкою ГУР, на озброєнні перебуває понад 40 боєздатних літаків МіГ-31І та МіГ-31К, які можуть використовуватися для пусків «Кинджалів».
Такої кількості авіації, наголошують у відомстві, цілком достатньо для нанесення нових ракетних ударів по території України. Проте навіть за наявності значної кількості носіїв інтенсивність використання самих ракет помітно впала.
У ГУР повідомили, що протягом 2026 року було зафіксовано лише вісім випадків застосування ракет «Кинджал». Це приблизно в чотири рази менше, ніж за аналогічні періоди раніше.
На думку української розвідки, саме низька результативність ударів стала однією з ключових причин скорочення їх використання. Попри статус гіперзвукової зброї, ці ракети далеко не завжди демонструють очікувану ефективність під час виконання бойових завдань.
У ГУР також назвали основні підприємства російського військово-промислового комплексу, які залучені до виробництва ракет «Кинджал». Серед них — Науково-виробнича корпорація «Конструкторське бюро машинобудування» у Коломні Московської області, Науково-виробниче підприємство «Радар ММС» у Санкт-Петербурзі та Державний науково-дослідний інститут машинобудування імені В. Бахірєва, розташований у Дзержинську Нижньогородської області.
Тим часом українські експерти також звертають увагу на проблеми із застосуванням цієї зброї. Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман раніше заявив, що практична необхідність у перехопленні «Кинджалів» може бути не такою очевидною, як вважалося раніше.
На його думку, ці ракети нерідко не досягають визначених цілей через власні конструктивні особливості. Як приклад він навів удари по військовому аеродрому в Старокостянтинові, де, за його оцінкою, ракети не змогли уразити навіть великі стаціонарні об'єкти.
Ще одним фактором, який впливає на перспективи використання «Кинджалів», є обмежені можливості Росії щодо оновлення авіаційного парку. Саме літаки МіГ-31 є єдиними штатними носіями цих гіперзвукових ракет.
Експерти нагадують, що Росія вже понад три десятиліття не виробляє нові винищувачі-перехоплювачі МіГ-31. Це означає, що кожна втрата такого літака практично є незворотною, а можливості поповнення парку залишаються вкрай обмеженими.
Попри скорочення кількості застосувань «Кинджалів», українська розвідка наголошує, що загроза ракетних ударів залишається актуальною. Наявний запас ракет і кількість літаків-носіїв дозволяють Росії й надалі використовувати цю зброю, хоча масштаби її застосування можуть залишатися значно меншими через високу вартість виробництва та невисоку ефективність ураження цілей.
