Пропаганда стала ключовою зброєю у війні РФ проти України. Чи зможе світ визнати її злочином і покарати тих, хто створює «інформаційні алібі» для масових убивств?
Пропаганда є одним з основних інструментів російської агресії проти України. Вона створює атмосферу ненависті, виправдовує воєнні злочини та намагається перекласти провину на жертв. Сьогодні питання відповідальності пропагандистів стає не менш важливим, ніж притягнення до суду тих, хто безпосередньо стріляє.
Історія вже знала приклади, коли пропагандистів карали за підбурювання. На Нюрнберзькому трибуналі Юліуса Штрайхера визнали винним у закликах до винищення євреїв. Водночас Ганс Фріцше уникнув покарання, хоча його роль у виправданні злочинів стала очевидною пізніше. Це показує, наскільки складно довести зв’язок між словами і діями.
Після трагедії в Руанді міжнародні суди змогли засудити медійників, які відкрито закликали до геноциду тутсі. Натомість сербського політика Шешеля виправдали, бо не вдалося довести, що його мова ненависті безпосередньо призвела до злочинів. Отже, судова практика лишається суперечливою.
Сьогодні ключове питання стосується російських пропагандистів. Їхні кампанії дезінформації будуються на дегуманізації українців, поширенні міфів про «біологічних шкідників» та «провокації». Юристи, серед яких Нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук, уже передали матеріали до Міжнародного кримінального суду.
Важливим інструментом Кремля стали «інформаційні алібі» — заздалегідь створені фейки, що знімають відповідальність із Росії. Такі методи вперше застосували в Сирії, коли режим Асада звинувачував опозицію у використанні хімічної зброї перед тим, як сам її застосував. Аналогічні сценарії розгорнулися в Україні.
Перед бомбардуванням пологового будинку в Маріуполі російські дипломати й ЗМІ заявили, що там «базуються військові». Коли театр у Маріуполі перетворили на руїни, пропагандисти називали це «українською провокацією». Та розслідування ООН і Amnesty International довели: йшлося про цілеспрямований авіаудар.
Подібна ситуація сталася в Краматорську, коли російська ракета вбила десятки людей на вокзалі. Державне агентство РФ встигло опублікувати фейк про «українську атаку» ще до появи перших свідчень із місця трагедії. Це доводить, що дезінформація готується заздалегідь і є частиною воєнної операції.
Такі «інформаційні алібі» не лише заплутують міжнародну спільноту, але й надають Росії ілюзію виправдання. Деякі держави, що симпатизують Кремлю, охоче користуються цими фейками, аби уникнути прямого засудження. Це перетворює пропаганду на зброю масового прикриття злочинів.
Завдяки цифровим технологіям пропагандисти діють як добре організована мережа. Телеграм-канали на кшталт «War on Fakes» позиціонуються як «незалежні», але розслідування Мін’юсту США доводять їхню пряму координацію з Кремлем. Це не журналістика, а елемент гібридної війни.
Юристи пропонують прирівняти пропагандистів до співучасників злочинів. Вони діють як «водії втечі», що допомагають приховати злочинців після атаки. За такою логікою, інформаційна кампанія, спрямована на виправдання злочину, має каратися нарівні з участю у воєнних діях.
Визнання пропаганди воєнним злочином створить нові інструменти відповідальності. Це дозволить не лише проводити судові процеси, але й застосовувати санкції, обмежувати діяльність медіа, які поширюють фейки, і притягати до відповідальності тих, хто працює на кремлівські медіахолдинги.
Окремим питанням залишається роль технологічних платформ. Соцмережі стають каналами поширення фейків, а отже несуть частину відповідальності. Відмова реагувати на скоординовану дезінформацію фактично означає сприяння злочинам. Це потребує жорсткішого регулювання.
Важливо й те, що визнання «інформаційних алібі» злочином допоможе відділити свободу слова від злочинних маніпуляцій. Адже йдеться не про різку риторику чи політичні образи, а про конкретну співучасть у підготовці злочинів проти людяності.
Таким чином, майбутнє міжнародного права залежить від здатності визнати пропаганду елементом війни. Якщо російські пропагандисти уникнуть відповідальності, це створить небезпечний прецедент для нових диктатур і воєн. Якщо ж їх притягнуть до суду, світ отримає шанс захистити правду і справедливість.
