Робота територіальних центрів комплектування давно перебуває під пильною увагою суспільства. В умовах повномасштабної війни навантаження на ТЦК зросло в рази, але разом із цим загострилися й проблеми, які роками залишалися невирішеними. Скарги на грубе поводження, конфлікти, відсутність належної комунікації та сигнали про порушення прав людини дедалі частіше стають предметом обговорення не лише в соцмережах, а й на рівні державних інституцій.
Саме в цьому контексті прозвучала заява уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, який публічно наголосив на необхідності кардинально змінити підходи до роботи ТЦК. Йдеться не про косметичні правки чи точкові накази, а про глибоку трансформацію системи — від цифрових інструментів до людського фактору. За словами омбудсмена, без цих змін держава ризикує втратити довіру громадян у надзвичайно чутливій сфері.
Запропоновані Лубінцем кроки можна умовно поділити на три великі блоки: повна цифровізація перевірок, новий підхід до підбору та підготовки кадрів, а також безумовне дотримання прав і гідності людини. Кожен із цих напрямів несе не лише практичний, а й символічний сенс — демонстрацію того, що держава здатна чути критику й відповідати на неї системно.
Цифровізація перевірок як основа прозорості та довіри
Однією з ключових ідей, озвучених омбудсменом, стала повна цифровізація перевірок у ТЦК. За його словами, перевірка даних громадян має відбуватися виключно в електронному форматі, без паперової плутанини, ручних списків і суб’єктивних рішень. Такий підхід не лише пришвидшить процеси, а й значно зменшить ризик зловживань.
Цифрові інструменти дозволяють чітко фіксувати кожну дію посадових осіб: хто, коли і з якої причини перевіряв дані, які рішення були ухвалені та на підставі яких документів. Це створює середовище, де значно складніше приховати помилки або свідомі порушення. Для громадян це означає зрозумілі правила гри та менше простору для конфліктів.
Крім того, електронні перевірки знижують рівень напруги під час особистого контакту. Коли більшість процедур відбувається в цифровому полі, людині не потрібно годинами перебувати в приміщенні ТЦК, очікуючи на рішення чи перевірку інформації. Це особливо важливо для тих, хто має проблеми зі здоров’ям або складні життєві обставини.
Лубінець підкреслює, що цифровізація — це не самоціль, а інструмент захисту прав людини. Чим менше простору для ручного втручання, тим менше ризиків для незаконних обмежень свободи чи тиску. У довгостроковій перспективі це може стати основою для відновлення довіри між громадянами та державними інституціями.
Водночас омбудсмен визнає: запровадження повної цифровізації потребує часу, ресурсів і політичної волі. Але без цього кроку будь-які розмови про реформу ТЦК залишаться половинчастими, а системні проблеми — невирішеними.
Новий кадровий підхід: хто і як має працювати з цивільними
Другим важливим напрямом змін є перегляд підходів до формування кадрів у ТЦК. За словами Лубінця, працювати з цивільним населенням повинні не випадкові люди, а фахівці, які мають відповідну підготовку та психологічні навички для конструктивного спілкування. Цей аспект часто недооцінюють, зосереджуючись лише на формальних вимогах до посади.
Робота в ТЦК — це постійна взаємодія з людьми, які перебувають у стані стресу, страху або невизначеності. Без належної підготовки навіть дисциплінований працівник може діяти різко або некоректно, що лише поглиблює конфлікти. Омбудсмен наголошує: професійні якості, емпатія та вміння пояснювати — не менш важливі, ніж знання нормативної бази.
Новий кадровий підхід передбачає також системне навчання персоналу. Йдеться не про разові інструктажі, а про постійні тренінги з комунікації, прав людини та роботи в кризових ситуаціях. Така підготовка має стати обов’язковою частиною служби, а не формальністю «для галочки».
Окремо Лубінець акцентує увагу на відповідальності керівництва ТЦК. Саме від управлінських рішень залежить атмосфера всередині установи та стиль взаємодії з громадянами. Якщо зверху толерується грубість або перевищення повноважень, жодні накази на папері не змінять реальну практику.
У підсумку, зміна кадрової політики — це інвестиція в стабільність. Люди, які відчувають повагу до себе, рідше вступають у конфлікти й частіше готові до діалогу. Для держави це означає менше скандалів і більше взаєморозуміння в складний період.
Права людини та гідність: червона лінія, яку не можна перетинати
Третій блок пропозицій омбудсмена стосується дотримання гідності та прав людини під час роботи ТЦК. Лубінець прямо називає неприпустимими будь-які обмеження свободи пересування в межах ТЦК, перешкоджання доступу до правової допомоги чи обмеження зв’язку з рідними. За його словами, саме ці питання сьогодні викликають найбільше обурення в суспільстві.
Особливо гостро омбудсмен висловився щодо практики вилучення мобільних телефонів. Зафіксовані випадки, коли через це родичі годинами або навіть днями не знали, де перебуває людина. У сучасних умовах телефон — це не розкіш, а базовий засіб зв’язку та безпеки, і його вилучення без законних підстав є серйозним порушенням.
Гарантований доступ до правової допомоги — ще один принциповий момент. Людина має право отримати консультацію юриста, поставити запитання та оскаржити дії посадових осіб. Без цього будь-яка процедура перетворюється на односторонній процес, де громадянин опиняється в уразливому становищі.
Лубінець наголошує, що дотримання прав людини — це не слабкість держави, а її сила. У воєнний час спокуса «спростити» процедури за рахунок свобод громадян зростає, але саме в таких умовах важливо не переходити межу. Інакше наслідки можуть бути руйнівними для суспільної довіри.
Цей підхід також має профілактичний ефект. Чіткі правила й їх неухильне дотримання зменшують кількість конфліктів і резонансних історій, які шкодять репутації ТЦК і держави загалом.
Одеський інцидент як симптом системної проблеми
Окрему увагу в суспільстві привернув інцидент в Одесі, відео якого кілька тижнів тому активно поширювалося в мережі. Конфлікт за участю представників ТЦК і поліції став черговим прикладом того, як відсутність чітких правил і належної комунікації може призвести до ескалації ситуації.
За офіційним поясненням Одеського обласного ТЦК і СП, група оповіщення намагалася затримати громадянина, який перебував у розшуку за порушення правил військового обліку. Відомство заявило, що застосування фізичної сили стало наслідком відмови надати документи та активного опору.
Водночас сам факт появи такого відео та резонанс навколо нього свідчить про глибшу проблему. Навіть якщо дії були формально законними, спосіб їх реалізації викликав сумніви й обурення в частини суспільства. Це ще раз підтверджує тезу Лубінця про необхідність змін не лише на рівні інструкцій, а й у культурі взаємодії.
Службова перевірка, ініційована після інциденту, — важливий крок, але він не вирішує проблему системно. Без комплексної реформи подібні ситуації повторюватимуться, знову й знову підриваючи довіру до інституцій.
У цьому сенсі пропозиції омбудсмена виглядають як спроба перейти від реактивних рішень до проактивної політики. Замість того щоб гасити скандали, держава може створити умови, за яких вони просто не виникатимуть.
Реформа ТЦК, про яку говорить Дмитро Лубінець, — це складний і багаторівневий процес. Вона потребує політичної волі, ресурсів і часу, але головне — чіткого розуміння, що в центрі цієї системи має бути людина. Цифровізація, новий кадровий підхід і безумовне дотримання прав людини — не окремі елементи, а частини єдиного цілого. Лише разом вони можуть змінити роботу ТЦК так, щоб вона відповідала викликам часу й очікуванням суспільства.
