27 квітня 2025 року після прощальної служби у Базиліці Святого Петра кардинали з усього світу зібралися за стінами Ватикану, готуючись до конклаву, що обиратиме наступника Папи Франциска. Ще до того, як труну було поміщено в саркофаг, серед учасників явно проступили ідеологічні лінії: одні вбачають у наступному понтифікаті продовження відкритості та реформ, інші — повернення до традиційного курсу.
В центрі суперечок опинився девіз «єдність», який консерватори з радістю підхопили як банер своєї кампанії, побоюючись, що відкритість Франциска загрожувала «істинному обличчю» Церкви.
Для багатьох слово «єдність» звучить бездоганно: саме воно, на переконання кардинала Ґерхарда Людвіґа Мюллера, є ключем до збереження церковного ладу. «Потрібно говорити про розкол Церкви сьогодні», — зазначав він, знімаючи свої в’єтнамки в чорних шкарпетках після однієї з таємних зустрічей. У вухах його однодумців цей простий лозунг означає бажання призупинити будь-які реформи, що можуть розхитати традиційні інституції та сповідні практики Римської курії.
Кардинал Герхард Людвіг Мюллер у соборі Святого Петра в середу. Ханна Маккей
Прогресивне крило, натомість, сприймає «єдність» як прихований код для ревізії здобутків понтифікату Франциска. «Це звучить дуже гарно, але фактично означає відкат», — попереджає кардинал Майкл Черні, який очолював управління з інтегрального розвитку людини. На його думку, справжнім викликом для Церкви є не згуртування навколо старих схем, а вміння поєднати різноманіття голосів і культурних практик, які Франциск культивував протягом двох термінів свого служіння.
З одного боку, Томас Ґергард Мюллер і Роберт Сарах, глибоко консервативні кардинали, закликають уповільнити будь-які зміни: від потенційного призначення жінок-діаконок до відкритого обговорення дозволу на священство одружених чоловіків. Зі свого боку, їхні опоненти вважають, що саме різноманіття думок — від маргінальних африканських єпархій до нових латиноамериканських латифундистів — може стати тим каталізатором, який збереже життєздатність Церкви в XXI столітті.
Кардинал Майкл Черні був близьким радником Папи Франциска. Тіціана Фабі
Багато хто пам’ятає, як у 2021 році Франциск обмежив служіння латинської меси, аргументуючи це тим, що прив’язка до архаїчних форм розділяє вірян. Консерватори називали цей крок «авторитарним», а сам Папа зустрів опір у вигляді симпозіумів і відкритих листів. Проте вже за кілька років вони й самі визнали: тільки завдяки готовності до компромісу не відбулося остаточного розколу між Європою та Африкою, яка нині вважається найбільш перспективним регіоном зростання католицької спільноти.
У фокусі майбутнього конклаву — низка гострих тем: чи дозволити розлученим католикам причащатися без повторного шлюбу перед церквою, чи скеровувати місцеві єпископати щодо жінок у дияконаті, а також вирішення кадрової кризи за рахунок одружених мирян. Усі ці питання не просто технічні: вони торкаються внутрішньої єдності церковного організму та його зв’язку зі світом, який дедалі більше вимагає відкритості та інклюзії.
Кардинал Роберт Сара (праворуч) був критиком понтифікату Франциска. Ханна Маккей
Синергію між єдністю та різноманіттям намагається закріпити вчений-теолог Антоніо Спадаро, близький радник Франциска. Він стверджує, що майбутній Папа має поєднати в собі дві ключові якості: консолідацію навколо невідмінних доктрин і водночас повагу до культурного різноманіття, яке робить Церкву живою. Саме це, за його словами, дало змогу Францискові не допустити розколу під час так званого «африканського кризи» навесні 2024 року, коли континент відмовився від частини змін щодо благословень для ЛГБТ-парафій.
На конклаві будуть представлені десятки новопризначених Франциском кардиналів із різних континентів — від Південної Америки до Південно-Східної Азії. І для кожного з них «єдність» матиме своє значення. Для кардинала Лазаря Ю Хеунґ-Сіка з Південної Кореї це передусім «відкритість серця», а для кардинала Клаудіо Ґуґеротті з Італії — здатність миритися у різницях без руйнування церковних устоїв.
Папа Франциск у Ділі, Східний Тимор, у 2024 році. Франциск обрав десятки нових кардиналів, які були сформовані поза Римом. Улет Іфансасті
У вирішальні дні конклаву, що розпочнеться на початку травня 2025 року, саме баланс між єдністю та різноманіттям може виявитися критично важливим. З одного боку, світ очікує від Католицької Церкви чіткої позиції з моральних і соціальних питань, а з іншого — реальних кроків на шляху до більш відкритого діалогу з сучасними суспільствами. Питання стоїть так: чи зможе новий Папа поєднати обидві ці виміри, чи девіз «єдність» стане приводом для відкату реформ?
Незалежно від результату, конклав у Ватикані продемонструє, наскільки Церква готова до трансформацій у глобальному світі. Лозунг «єдність» може стати як потужним мотиватором для збереження дисципліни і порядку, так і пасткою для тих, хто прагне нових горизонтів. Вибір між єдністю і різноманіттям — це не просто протистояння двох слів, а випробування здатності Католицької Церкви залишатися єдиною структурою, здатною зберегти свою сутність, не втрачаючи водночас здатності дивувати світ своїм багатогранним обличчям.
Кардинала Клаудіо Ґуджеротті, який перебував у Римі в середу, іноді згадують як можливого наступника Франциска або як творця короля на конклаві. Карлос Баррія
