Фінансовий Times із посиланням на джерела, обізнані з текстом проекту, повідомив, що Європейська комісія незабаром внесе на розгляд Ради ЄС новий, вже 18-й пакет санкцій проти Росії.
Ключовими новаціями стануть суттєве зниження ціни, за якою дозволено купувати російську нафту, та повна заборона транзакцій із газогоном Nord Stream 1 і Nord Stream 2. Зниження граничного рівня до $45 за барель допоможе унеможливити обхід чинних обмежень через перепродажні схеми, на яких Москва отримує надприбутки, попри міжнародне ембарго.
Ініціатива зі зниження цінового ліміту відображає координацію заходів між ЄС і країнами Великої сімки – саме G7 вперше запровадила механізм Oil Price Cap у грудні 2022 року. Спершу межа становила $60, але на тлі стійкого падіння світових котирувань та боротьби за підрив бюджету Кремля лідери країн «вісімки» наполягають на новому рівні $45. Проект рішення передбачає, що підписанти G7 узгодять і затвердять зміну ліміту на саміті в Канаді наступного тижня.
Ще однією принциповою нормою стане заборона використання та технічного обслуговування газопроводів Nord Stream 1 і 2. Хоч офіційно поставки російського газу до Європи через «північний коридор» понад рік майже не здійснюються, залишаються юридичні та фінансові канали, що дозволяють перераховувати кошти за вже укладені контракти. Нові санкції унеможливлять будь-які транзакції, пов’язані із власністю, обслуговуванням і страхуванням цих газогонів, а також заборонять доступ до європейської техінфраструктури компаніям, які працюють із Nord Stream.
Проект документа також розширює перелік російських фінансових установ, до яких застосовуватимуться суворі банківські обмеження. Окрім виключення з SWIFT, запропоновано ввести повне ембарго на валютні операції для 22 додаткових кредитних організацій і включити Російський фонд прямих інвестицій (RDIF) зі всіма його пов’язаними структурами. Таким чином, ЄС прагне перерізати останні канали фінансування оборонно-промислового комплексу РФ.
Реакція Кремля не забарилася: голова RDIF Кирило Дмитрієв у своїй заяві назвав ініціативу «спробою ввести ЄС у затяжний конфлікт» та звинуватив Брюссель у нехтуванні економічними інтересами європейського бізнесу. Водночас єврокомісар з економічних питань Валдіс Домбровскіс наголосив, що мета пакета – не блокувати цивільні поставки енергоносіїв до Європи, а позбавити російський бюджет величезних доходів від експорту, які йдуть на продовження агресії в Україні.
Експерти з енергетики прогнозують, що зниження цінового ліміту призведе до додаткового тиску на російську нафтовидобувну галузь і зменшить грошові надходження до держбюджету на десятки мільярдів доларів щорічно. При цьому вартість нафти на світовому ринку може дещо зрости через ускладнення ланцюгів постачання та зростання страхових та логістичних витрат. Однак аналітики нагадують, що більшість європейських країн уже скоригували свої енергетичні портфелі — диверсифікували постачання та збільшили імпорт скрапленого газу.
Політичний контекст прийняття нового пакету санкцій неоднозначний: деякі країни Східної Європи, що досі отримують значні обсяги газу через Nord Stream, виступають проти надто жорстких заходів, побоюючись енергетичних перебоїв і подорожчання палива для промисловості. Водночас Франція, Німеччина і країни Балтії підтримують ініціативу як необхідний крок до ефективного тиску на Кремль. Остаточне рішення ухвалюватиметься в Раді ЄС кваліфікованою більшістю та може набрати чинності вже в липні.
Економічні наслідки для європейських споживачів будуть помірними: до кінця року очікується поступове зниження цін на енергоносії внаслідок збільшення постачання з альтернативних джерел, а також інтенсивної роботи з енергоефективності. Уряди готують компенсаційні програми для вразливих верств населення та промисловості, щоб пом’якшити вплив підвищених тарифів.
Насамкінець, 18-й пакет санкцій ЄС стане важливою складовою багаторівневої стратегії обмеження фінансування російської військової машини. Поєднання зниження цінового ліміту, заборони Nord Stream і посилення банківських обмежень створює політико-економічний тиск, який має сприяти прискоренню переговорного процесу та досягненню довгострокового миру. Водночас успіх цієї ініціативи значною мірою залежатиме від єдності країн-членів і здатності адаптуватися до нових реалій світового енергоринку.
