Незважаючи на неодноразові заяви Дональда Трампа про можливість відмовитися від підтримки України, ключові європейські країни впевнені, що зможуть і далі допомагати Києву як фінансово, так і військово. Однак вони чітко усвідомлюють, що досягти повної самодостатності без США неможливо – насамперед йдеться про реальну оперативну розвідку та високоефективні системи ППО.
Протягом останніх трьох років американська розвідка грає вирішальну роль у бойових діях: вона забезпечує Україну точними даними про розташування російських бригадних штабів, коригує пуски ракет та підказує, де розгорнути засоби протиповітряної оборони для перехоплення ворожих ракет.
Без цих американських розвідувальних каналів можливості ЗСУ значно скоротилися б. За словами колишнього заступника генсека НАТО Каміль Гранда, «українці не хочуть втратити цей канал жодним чином» і побоюються, що без американських даних не зможуть ефективно знищувати цілі та захищатися від ракетних атак.
За підрахунками, США вже надали Україні близько 61 мільярда доларів допомоги, але ця програма скоро вичерпається – у Конгресі поки що не ведеться мова про продовження фінансування
Президент України Володимир Зеленський та генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого місяця відвідали Албанію. Очікується, що міністри оборони країн НАТО зосередять увагу на Україні на зустрічах цього тижня в Брюсселі. Фото басейну від Леона Ніла
Водночас європейські країни виділили на підтримку близько 23 мільярдів євро (приблизно 26 мільярдів доларів) у 2025 році й мають можливість залучити додаткові кошти, зокрема через нові оборонні кредити або частково за рахунок заморожених російських активів (210 мільярдів євро). Німеччина вже оголосила про пакет допомоги вартістю 5,7 мільярда доларів на витрати для ракетного виробництва та інвестиції у власну оборонну промисловість України.
Європейські виробники активно нарощують випуск артилерійських снарядів і мін, тож із часом ЗСУ зможуть отримувати достатню кількість боєприпасів середньої дальності локального виробництва. Крім того, низка європейських компаній вже налагодила постачання безпілотників і бронетехніки. Проте найскладніше замінити американські HIMARS — мобільні ракетні комплекси далекого радіуса дії, які дозволяють працювати на глибині тилу.
У Європі є аналоги, наприклад французько-італійський Storm Shadow, німецько-шведський Taurus і британський Scalp, але їх виробництво обмежене, а сама кількість таких ракет не порівняється з обсягами США. Через це Україні доводиться розраховувати на продовження постачань HIMARS і засобів зв’язку Starlink з Америки.
Солдати з Фінляндії, Великої Британії, США, Німеччини та інших країн НАТО беруть участь у морських навчаннях біля узбережжя Норвегії у березні. Давіде Монтелеоне
Системи протиповітряної оборони Patriot теж залишаються дефіцитними. Декілька батарей уже надійшли з європейських запасів, зокрема з Німеччини, але ставки в повітрі значно зростають, оскільки Росія продовжує активні ракетні обстріли українських міст. Європейський варіант SAMP/T, IRIS-T SLM чи NASAMS можуть прикривати середню дальність, але вони поступаються Patriot у здатності збивати швидкі балістичні ракети великої дальності.
Саме тому у Брюсселі домовились про створення «Коаліції донорів Patriot», до якої мають увійти не лише Німеччина, а й Італія, Іспанія та інші країни з наявними комплексами. Робиться це для того, щоб сформувати мережу з трьох-чотирьох батарей, які можуть перекидатись між регіонами України за необхідності.
Станом на початок червня 2025 року ЄС і НАТО вже розгорнули батальйони у країнах, що межують із Росією: від країн Балтії до Болгарії. У Швеції та Фінляндії планується створення дев’ятого батальйону. Союзники переконані, що якщо Україна втратить підтримку Заходу, ситуація для Європи загостриться: агресивна Росія вимагатиме виведення сил НАТО до меж 1997 року.
Це спричинить занепокоєння у країнах Центральної Європи, які опинилися б у «сірих зонах» безпекових гарантій. Тому лідери ЄС ухвалили усвідомлене стратегічне рішення: вони не дозволять Україні бути розгромленою, навіть якщо США тимчасово призупинять допомогу.
Якщо Росія наступного літа спробує нову хвилю наступу, Європа готова підтримати ЗСУ: не лише обладнанням, а й підготовкою піхотних підрозділів, розгортанням систем РЕБ (радіоелектронної боротьби) та розвідкою.
Естонія, Литва та Польща вже інвестують у розвідплатформи, які можуть передавати фото- та радіолокаційні дані прямісінько в армійські штаби України. Британські та французькі військові радники продовжують навчання українських механізованих бригад, а Нідерланди надали один з найсучасніших контрбатарейних радарів, здатний виявляти масові мінометні та гаубичні обстріли.
З іншого боку, триває інтенсивний розвиток українського власного оборонного комплексу. Президент Зеленський заявив, що нині близько 40 % потреб ЗСУ задовольняється за рахунок внутрішньої продукції: безпілотники, протитанкові ракети «Стугна-П» та «Корсар», бронеавтомобілі «Козак» та власні артилерійські снаряди. Уряд залучив міжнародні гранти та інвестиції в українські оборонні підприємства, що дає змогу забезпечити часткову самодостатність у низці напрямків. Проте повністю замінити американську продукцію Україна не встигне до настання нового піку боїв.
Німецькі та українські війська з ракетними батареями Patriot у Мекленбурзі, Німеччина, минулого року. Фото басейну від Єнса Бюттнера
Фінансово Європа вже обходить США: країни ЄС цього року виділили на підтримку України 23 мільярди євро, тоді як Америка за найновішими оцінками передбачає закінчення фінансування за програмою у розмірі 61 мільярд доларів до кінця літа. ЄС розглядає можливість використати заморожені російські активи (210 мільярдів євро), щоб компенсувати майбутні витрати на озброєння. Багато хто погоджується, що витрати на війну поступово знижуються, тому що сторони дедалі більше залежать від безпілотників, ракет та артилерії замість бронетехніки і літаків. Європейська промисловість нині нарощує виробництво боєприпасів у кілька разів порівняно з 2022 роком, а також модернізує обладнання для виготовлення компонентів до ракет.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус підкреслив: «Ми не хочемо чекати, поки затягнуться тривалі контракти на виробництво. Ми готові платити готівкою за ті системи, що їх можемо отримати швидко». Такі заяви свідчать про те, що Європа перейшла до моделі проактивної оборони, прагнучи заповнити будь-які «білі плями» у протиповітряній та розвідувальній архітектурі безпеки України.
Однак навіть за оптимістичними прогнозами, Європі не вдасться повністю компенсувати розвідувальну перевагу США, яка полягає в супутникових даних, перехопленні радіосигналів та когерентній інтеграції артилерійського та повітряного спостереження. Через це Україна продовжить наполягати на збереженні американських каналів передачі даних і використанні програм Starlink, без яких узгоджені бойові дії вимагають значно більше часу для зв’язку між штабами та підрозділами.
У разі нової хвилі загострення влітку 2025-го загальна військова готовність НАТО і країн ЄС допоможе Україні відбити наступ і утримати лінію фронту. Як зазначає професор Лоуренс Фрідман із Королівського коледжу Лондона, «росіяни завжди сподіваються, що кожна наступна операція принесе перелом, але вони досі не розробили робочого рецепту, окрім кидання піхоти на передову». Якщо їм вдасться просунутись, вони не матимуть достатньо досвідчених підрозділів, щоб утримати здобуте.
Таким чином, європейська підтримка України є стійкою та майже нерозривною. Навіть якщо США обмежать фінансування чи передачу озброєнь, Європа має можливість перекрити більшість потреб Києва – від артилерії та боєприпасів до бюджетного фінансування відновлення інфраструктури. Водночас ключові американські можливості — глибока розвідка, високоточне кероване озброєння (HIMARS, Patriot) і стабільний канал зв’язку (Starlink) — залишатимуться пріоритетом для збереження уніфікованої координації бойових дій. У найближчі місяці, коли війна може увійти в нову стадію, саме інтеграція європейських ресурсів із залишками американського внеску визначатиме здатність України вистояти перед російським наступом.
