Європейські оборонні гіганти — Франція, Німеччина, Італія, Польща та Велика Британія — заявили про намір запустити масштабну ініціативу з «дерегуляції» оборонного сектору. Це означає, що вони добиватимуться послаблення бюрократичних процедур як на рівні Євросоюзу, так і в кожній із цих країн зокрема, аби стимулювати пришвидшене виробництво зброї та боєприпасів.
Таку заяву зробили міністри оборони так званого «формату E5» під час зустрічі в Парижі 12 березня 2025 року. Зустріч проходила на тлі двох важливих контекстів: 1) актуальної потреби в озброєннях у Європі, що зростає через російську загрозу; 2) пропозиції «коаліції охочих» надати Україні гарантії безпеки, якщо вона укладе тимчасове перемир’я з Росією. Причому в перемир’ї головну роль може зіграти ініціатива США, які пропонують 30-денну «тишу».
За словами міністра оборони Франції Себастьєна Лекорню, уряди п’яти провідних військових держав ЄС «закликають не ставитися до оборонної промисловості так само, як до звичайного бізнесу». Натомість вони хочуть, щоб виробникам зброї надали спрощені процедури, швидший дозвіл на експорт, податкові пільги і зменшили адміністративний тягар. Основна мета — збільшити темпи та обсяги виробництва оборонної продукції, що, на їхню думку, необхідно в умовах російської агресії та «загрози довготривалої нестабільності».
Частково ці заклики лунають через те, що обмеження на оборонний сектор у ЄС історично були високі. Їх звикли порівнювати з жорсткими стандартами, які застосовують до будь-якої індустрії (приміром, вимоги з екології, прозорості чи безпечного виробництва). Проте тепер політики з E5 прагнуть, щоб у Брюсселі визнали: оборонний сегмент — винятковий випадок і йому потрібен окремий правовий режим.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус підтвердив, що це стосується не лише європейського рівня, а й національних. Він наголошує, що якщо по-справжньому хочемо збільшити військову потужність континенту, слід «прибрати надлишкову бюрократію».
Свою позицію представники E5 виголосили у присутності єврокомісара з оборони Андрюса Кубіліуса, запросивши Європейську Комісію підготувати відповідні законодавчі пропозиції. Цей заклик збігається з планами президентки ЄК Урсули фон дер Ляєн, яка нещодавно виступила із пропозицією звільнити більшість компаній оборонної галузі від вимог корпоративної звітності щодо сталого розвитку (ESG), аби не обтяжувати їх додатковими регуляторними перешкодами. Крім того, у ЄС готують «спеціальний пакет спрощень» (the simplification package) для виробників озброєнь.
Тенденція «дерегуляції» викликана також занепокоєнням, що Америка — головний військовий союзник Європи — може знизити військову присутність на континенті. Після повторного обрання Дональда Трампа президентом США восени минулого року ці питання набрали гостроти: європейці припускають, що Вашингтон більше зосередиться на Індо-Тихоокеанському регіоні, залишивши європейцям самостійно забезпечувати власну оборону.
Поточна зустріч — уже третя в межах так званого «формату E5», започаткованого після переобрання Трампа. До нього входять Франція, Німеччина, Італія, Польща та Велика Британія — фактично найбільші та найпотужніші в оборонному сенсі держави Європи. Хоча Велика Британія вийшла з ЄС, вона лишається критично важливим партнером з питань європейської безпеки.
Важливо, що під час зустрічі в Парижі міністри приділили увагу двом ключовим темам:
- Колективна оборона Європи: Як швидко та ефективно посилити власну військову промисловість і краще розподілити ролі, аби континент міг зберегти здатність стримувати Росію навіть без масштабної присутності США.
- Допомога Україні: Йдеться про «гарантії безпеки» та «механізми стримування» — особливо після того, як Сполучені Штати оголосили про можливу 30-денну «тишу» в Україні, за умови згоди Росії.
15 країн, готових гарантувати безпеку Києву
Міністр оборони Франції Себастьєн Лекорню повідомив, що 15 європейських країн уже зголосилися «консолідувати зусилля» з підготовки гарантій безпеки для України. Втім, він не став перераховувати їхні назви. Очікується, що Велика Британія й Франція візьмуть на себе провідну роль у координації такої «групи охочих», а перші робочі зустрічі стартують наступного тижня.
Лекорню зауважив, що найпріоритетніші теми:
- безпека Чорного моря й гарантії вільної судноплавної зони;
- захист українських атомних електростанцій від можливих диверсій чи обстрілів;
- подальше оснащення ЗСУ сучасною зброєю та тренування українських підрозділів.
Ще одна ідея полягає в тому, щоб допомогти Києву з розбудовою власної промисловості з виготовлення боєприпасів, а також протиповітряних систем. Усе це спрямовано на те, щоб Україна мала стійкість до будь-яких майбутніх сценаріїв агресії.
Хоча в ЗМІ зустріч сприймалася як спроба Європи вибудувати нову безпекову архітектуру, не спираючись на Вашингтон, у Парижі політики наголосили, що не хочуть «розривати відносини зі США». Зокрема, міністр оборони Італії Гвідо Крозетто визнав: «Ми не припиняємо нашу комерційну й військову співпрацю з Америкою, ніхто не зацікавлений у цьому». Його підтримав польський колега Владислав Косиняк-Камиш, сказавши, що Європа поки не має виробничих потужностей, рівних американським.
Та все ж є прагнення «бути готовими» на випадок, якщо Сполучені Штати таки скоротять військову присутність у Європі та переорієнтуються на Індо-Тихоокеанський регіон. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус зізнався, що пропонував американському міністру оборони Піту Гегсету «дорожню мапу» для поступового перерозподілу сил. Проте Білий дім і Пентагон не дали відповіді, що свідчить про невизначеність у планах Вашингтона.
Один з ключових бар’єрів у розвитку власної європейської оборонки — те, що чимало країн (зокрема Італія, Польща) закуповують американську зброю на кшталт винищувачів F-35. Це дає змогу швидко отримати високотехнологічні рішення, однак ще більше прив’язує їх до американського ланцюга постачань та софту. У результаті Європа стає залежною від ліцензій, комплектуючих та розробок, регульованих правом США (ITAR), що обмежує можливості експорту і виробництва.
Через це Велика Британія та Франція хочуть стимулювати європейські проєкти з розвитку літаків, танків, артсистем. До прикладу, у Парижі згадували Franco-German Main Ground Combat System (MGCS) — спільний танковий проєкт Франції і Німеччини, а також Future Combat Air System (FCAS), де беруть участь Франція, Німеччина та Іспанія. Проте ці ініціативи часто буксують через розбіжності інтересів.
Міністри підкреслили, що діалог набиратиме обертів. Уже незабаром прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер проведе саміт лідерів, а Німеччина разом із Британією організують нове засідання Ukraine Defense Contact Group у Брюсселі. E5 зберуться знову в Італії й Великій Британії протягом найближчих місяців, аби просунутися в обговореннях європейської оборонної автономії та підтримки України.
На додаток до всіх індустріальних планів, міністри E5 підкреслюють: сподіваються, що президент РФ Володимир Путін ухвалить запропоновану США 30-денну «тишу» в Україні, щоби зупинити кровопролиття. Вони наголошують, що ключ від рішення — у Кремля. Проте відомо, що Москва вимагає низку поступок, зокрема припинення військової підтримки України, а також офіційні гарантії, що НАТО не розшириться на Схід.
Франція заявляє: російська вимога «демілітаризувати Україну» суперечить логіці «сувенірних гарантій». Європейці переконані, що найкраща гарантія безпеки для Києва — мати власну боєздатну армію з належною технікою. Про це сказав Лекорню: «Ми не погодимося з претензіями, які позбавлять Україну права на самозахист».
Євросоюз, попри складні відносини з США за президентства Трампа, не відкидає трансатлантичного партнерства. Проте формат E5 прагне передусім вибудувати власну спроможність. Саме тому Європа робить ставку на дві ключові речі:
- Дерегуляцію оборонної промисловості, щоб потужніше та швидше озброюватися.
- Коаліцію країн для гарантій безпеки Україні, можливо, без прямого залучення США, але з намаганням зберегти їхню підтримку.
Залишається питання, чи вдасться європейським країнам, які так по-різному дивляться на торгівлю зброєю й мають відмінні стратегії, об’єднатися у спільний фронт. Якщо ж Америку справді менш цікавитиме театр військових дій у Європі, формат E5 може стати прообразом самостійної безпеки континенту. Поки що обговорення на папері не дають ясності, як швидко вдасться перейти від ідей до реальних спрощень і масового виробництва зброї.
Тим часом увага світу знову прикута до України: чи зможе Вашингтон, разом із європейськими союзниками, схилити Путіна до 30-денного перемир’я? Як це вплине на майбутні проєкти з оборонної співпраці в ЄС? Низка зустрічей високого рівня запланована на наступні тижні, і від результату цих переговорів залежить, чи зуміє Європа сформувати новий оборонний порядок, який витримає тиск з боку Росії й водночас не розірве зв’язки зі США.
Навіть якщо формат E5 поки що не пропонує «миттєвих рішень», очевидно: обговорення та згуртованість провідних оборонних держав континенту може стати черговим кроком до того, щоби налагодити власну «стратегічну автономію» — не замінюючи НАТО, але забезпечуючи Європі більш незалежний голос у сферах безпеки та оборони.
