На фоні зростаючих загроз з боку Росії та нестабільності у регіоні, європейські союзники закликають Сполучені Штати зберегти свою військову присутність на континенті. Зокрема, дипломати та представники урядів країн-членів НАТО висловлюють занепокоєння, що будь-яке несподіване скорочення американського контингенту в Європі може підірвати зусилля союзників щодо зміцнення оборони та стримування російської агресії.
За інформацією, наданою джерелами, знайомими з приватними переговорами, європейські офіційні особи прийняли до відома, що адміністрація президента Дональда Трампа майже напевно планує скоротити чисельність приблизно 80 000 американських військових, дислокованих у Європі. Особливу увагу привертають війська, розташовані у східній частині континенту, де загроза з боку російської армії є найбільш реальною. Європейці побоюються, що такий крок може стати несподіванкою, оскільки з огляду на зламані канали зв’язку та нестабільну дипломатичну ситуацію у Вашингтоні, вони можуть дізнатись про скорочення чисельності сил не від американської влади, а через засоби масової інформації.
Основний меседж, який висловлюють європейські партнери США, полягає у тому, що будь-яке рішення про зменшення військового контингенту повинно прийматися за попередньою консультацією з союзниками. Європейці наголошують на необхідності створення спільного плану дій для зменшення негативного впливу такого кроку на оборонні можливості НАТО. «Нам потрібно знати, що «дякуємо, дядьку Сем» ще залишається поруч», – заявив один із старших дипломатів НАТО, підкреслюючи, що втрата попередження може призвести до значних труднощів у зміцненні власних сил.
Цей крок стався на тлі зростаючого занепокоєння європейців щодо прихильності США європейській обороні під керівництвом президента Дональда Трампа. Войтек Радванскі
У зв’язку з цим, під час останньої зустрічі міністрів закордонних справ НАТО було піднято питання координації дій у разі скорочення чисельності американських військ. Деякі європейські дипломати вказують на те, що після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли США досягали піку чисельності дислокації – від 65 000 до 100 000 військових – додаткові 20 000 солдатів, розміщених за рішенням адміністрації попереднього президента Джо Байдена, стали символом підтримки союзників. Зараз же, за даними ознайомлених із ситуацією джерел, європейські уряди очікують, що ця надлишкова кількість сил може бути скорочена. Проте, для союзників така зміна стане особливо болючою, оскільки вона може погіршити їх здатність оперативно реагувати на можливі загрози з боку Росії.
Особливу стурбованість викликає той факт, що навіть незначне переміщення військових активів, таких як логістичні, авіаційні та розвідувальні сили, може мати далекосяжний вплив на операційну здатність військових баз у Європі. Деякі офіційні джерела зазначають, що, крім традиційно дислокованих піхотних підрозділів, США можуть також перерозподілити інші важливі військові активи, що безпосередньо вплине на ситуацію в потенційних кризових точках, особливо на східному фланзі альянсу.
В умовах, коли союзники НАТО активно збільшують власні оборонні витрати та розвивають свої можливості, такі як модернізація збройних сил та підвищення рівня готовності, очікується, що поступове перекладання частини обов’язків на європейські сили стане необхідною умовою для стабілізації ситуації. Проте ключовим моментом залишається попереднє узгодження та прозора комунікація між Вашингтоном та європейськими партнерами. Як відзначає один із старших представників НАТО, «Європа має час, щоб підготуватися до скорочення американської присутності, якщо буде завчасно попереджена про таке рішення».
З іншого боку, деякі американські офіційні особи наголошують, що питання чисельності військ є виключно компетенцією Сполучених Штатів. Наприклад, такі високопосадовці, як міністр оборони та командувач військових сил Європи, неодноразово заявляли, що рішення щодо скорочення чисельності дислокованих сил приймаються виключно на основі стратегічних потреб і оперативної безпеки. Проте, навіть у цьому контексті, європейські дипломати наполягають на тому, що незалежно від причин скорочення, союзники мають бути попереджені заздалегідь, щоб мати змогу оперативно реагувати і, при необхідності, компенсувати втрати.
Деякі експерти також вказують на те, що різке скорочення американського контингенту може не тільки погіршити оборонний стан європейських країн, але й політично послабити позиції США в очах союзників. Втрата американської присутності на континенті може сприйматися як зниження готовності США підтримувати своїх партнерів, що, у свою чергу, може посилити внутрішні розбіжності серед країн-членів НАТО щодо подальших кроків у зміцненні оборонних можливостей.
Деякі європейські дипломати зазначають, що для уникнення негативних наслідків будь-якого скорочення чисельності військ, необхідно не тільки попереднє повідомлення, а й створення спільної стратегії, яка б включала збільшення власних оборонних витрат та модернізацію сил. На тлі зростаючої загрози з боку Росії, а також невизначеності у світовій безпековій ситуації, європейські країни активно працюють над підвищенням оборонного потенціалу, що вже виражається у збільшенні бюджетних витрат на оборону та реформах, спрямованих на підвищення оперативної здатності.
Наразі питання скорочення чисельності американських військ у Європі залишається відкритим. Американські офіційні представники не надали конкретних деталей щодо термінів чи масштабів планованого виведення, а будь-які подальші кроки, ймовірно, будуть оголошені за умов невизначеності, що панує в політичних колах Вашингтона. Тим не менш, європейські союзники наполягають, що будь-яке таке рішення повинно бути прийняте спільно, з урахуванням стратегічних інтересів всіх членів НАТО та з забезпеченням чіткої комунікації між Вашингтоном та Європою.
Таким чином, питання скорочення американського контингенту в Європі є одним із ключових викликів для НАТО та його союзників у сучасному геополітичному середовищі. Враховуючи зростаючу загрозу з боку Росії та необхідність підтримувати високий рівень оборонної готовності, європейські країни закликають США до прозорості та узгодження будь-яких змін у військовій присутності на континенті. Від цього буде залежати не лише безпека союзників, але й політична стабільність у регіоні в цілому, а також подальше формування партнерських відносин між США та країнами Європи в умовах нових викликів сучасності.
