Після кількох місяців відносної стабілізації українська економіка знову входить у фазу підвищеного цінового тиску. Національний банк переглянув свої макроекономічні очікування, зафіксувавши гіршу динаміку інфляції та більш стримані перспективи зростання ВВП. Тенденція, яка формувалася з літа 2025 року як сигнал до поступового відновлення, почала розвертатися вже на початку 2026-го.
Інфляція, що послідовно сповільнювалася з червня 2025 року до січня 2026-го, відновила зростання. У березні вона сягнула 7,9%, а базова — 7,1%, перевищивши попередні оцінки регулятора. Це означає не лише відхилення від прогнозної траєкторії, а й зміну самої природи інфляційного процесу — від контрольованого до більш інерційного та чутливого до зовнішніх шоків.
Ключові чинники цього розвороту мають як внутрішнє, так і зовнішнє походження. Енергетична інфраструктура, ослаблена тривалими обстрілами, формує нестабільність у витратах бізнесу. Подорожчання пального, спричинене загостренням на Близькому Сході, підштовхує логістичні та виробничі витрати. Додатково спрацювали ефекти попереднього послаблення гривні та швидше, ніж очікувалося, зростання зарплат, що підживлює споживчий попит.
За попереднім аналізом «Дейком», саме поєднання цих факторів створює нову конфігурацію інфляційного тиску — не точкову, а системну. Вона охоплює одночасно енергетику, ринок праці, валютний курс і глобальні сировинні ринки, що значно ускладнює інструментарій реагування для монетарної політики.
У найближчі місяці інфляція, за оцінкою регулятора, залишатиметься поблизу поточних значень, однак у другому півріччі може прискоритися до 9,4% наприкінці року. Основний драйвер — зростання виробничих витрат підприємств, насамперед через дорожчі енергоресурси. Це означає, що інфляція дедалі більше формується не лише попитом, а й витратами, що традиційно складніше стримувати.
На цьому тлі Національний банк вирішив зберегти облікову ставку на рівні 15%. Такий крок сигналізує про обережність: регулятор не поспішає ані з пом’якшенням, ані з додатковим посиленням монетарної політики, намагаючись утримати баланс між стримуванням інфляції та підтримкою економічного зростання. Водночас це рішення підкреслює, що простір для стимулювання економіки залишається обмеженим.
Перегляд прогнозу щодо ВВП логічно вписується в цю картину. Висока інфляція, дорогі кредити, енергетична нестабільність і зовнішні ризики стримують інвестиційну активність та споживання. Економічне відновлення, яке ще недавно розглядалося як поступово прискорюване, тепер виглядає більш крихким і залежним від факторів, що не контролюються всередині країни.
У довшій перспективі Нацбанк очікує повернення інфляції до зниження з досягненням цільового рівня 5% у 2028 році. Однак цей горизонт дедалі більше залежить від того, чи стабілізуються ключові ризики — передусім енергетичний сектор, валютний ринок і глобальні ціни на енергоносії. Без цього інфляційна динаміка залишатиметься волатильною.
Сьогоднішній перегляд прогнозу — це не просто технічне уточнення. Це сигнал про зміну економічної фази: від обережного оптимізму до періоду підвищеної невизначеності. Українська економіка знову змушена адаптуватися до середовища, де ключові параметри — інфляція, курс гривні, процентні ставки — формуються під тиском одразу кількох кризових контурів.
У таких умовах головним ресурсом стає не швидкість зростання, а стійкість. І саме від здатності зберегти макрофінансову стабільність залежить, чи перетвориться нинішнє прискорення інфляції на тимчасовий епізод, чи на довшу хвилю економічного тиску.
