У 1970–1990-х роках Intel символізував могутність Кремнієвої долини. Компанія створила мікропроцесори, що стали серцем персональних комп’ютерів, а її слоган Intel Inside був відомий у кожному домі. Але сьогодні корпорація, яка колись задавала тренди, опинилася в кризі. Продаж 10% акцій уряду США за 8,9 мільярда доларів став кульмінацією довгого падіння з позиції технологічного лідера.
Засновники Роберт Нойс і Гордон Мур у 1968 році заклали основи нової ери мікроелектроніки. А легендарний керівник Енді Ґроув втілив девіз: “Лише параноїки виживають”. Його управлінська дисципліна зробила компанію домінуючим гравцем ринку ПК. Проте після його відходу у 2005 році почали проявлятися ознаки втрати темпу.
Найбільшою стратегічною помилкою стало рішення відмовити Apple у виробництві процесорів для першого iPhone. Тодішній CEO Пол Отелліні вважав, що ціна занадто низька. Наслідком стало домінування ARM-архітектури й вихід на авансцену Qualcomm та TSMC. Intel залишився осторонь мобільної революції.
Попри це, корпорація ще утримувала позиції завдяки постачанню серверних чипів для хмарних дата-центрів. У 2013 році її річний дохід сягнув 53 мільярдів доларів. Але хибні інвестиції в мобільні модеми й провал із власними графічними процесорами відкинули Intel у бік. Виробничі затримки відкрили шлях конкурентам — TSMC і Samsung стали світовими лідерами у 2015–2019 роках.
Повернення Пета Ґелсінгера у 2021 році мало стати шансом для відродження. Він запропонував агресивну стратегію: п’ять нових технологічних процесів за чотири роки й масштабні інвестиції в американські фабрики на понад 100 мільярдів доларів. Уряд Байдена підтримав ініціативу через CHIPS Act, виділивши понад 50 мільярдів для розвитку вітчизняного виробництва напівпровідників.
Однак паралельно вибухнув бум штучного інтелекту. Після запуску ChatGPT у 2022 році попит на графічні процесори Nvidia різко зріс. Саме вони, а не класичні CPU, стали ключовими для навчання нейромереж. Intel виявився неготовим: компанія втрачала ринки, тоді як Nvidia виросла у найдорожчу компанію світу з капіталізацією понад 4,3 трильйона доларів.
Падіння фінансових показників, кадрові кризи та відставка Ґелсінгера привели до приходу нового керівника — Ліп-Бу Тана. Він намагався скоротити витрати, розробити AI-стратегію та зосередитись на пошуку клієнтів для майбутніх технологій. Але політичний фактор зіграв вирішальну роль: Дональд Трамп звинуватив Тана у зв’язках із китайськими інвестиціями й домігся його усунення.
У серпні 2025 року президент США оголосив, що уряд отримує 10% акцій Intel в обмін на фінансування з CHIPS Act. Це стало безпрецедентним втручанням держави у долю колишнього технологічного гіганта. З одного боку, Білий дім пояснює кроки національною безпекою. З іншого — експерти бачать у цьому елементи державного капіталізму, який змінює саму суть американського ринку.
Історія Intel — нагадування, що навіть найсильніші компанії можуть втратити лідерство. Hewlett-Packard, Sun Microsystems, Silicon Graphics вже залишилися у минулому, поступившись новим гравцям. Тепер і Intel, колишній символ інновацій, ризикує стати лише частиною державного проєкту.
Для США це створює дилему: чи здатна економіка, яка базувалася на принципах вільного ринку, зберегти динаміку в умовах прямого втручання держави у стратегію корпорацій? А для світу приклад Intel показує, що технологічна перевага швидкоплинна й залежить не лише від інновацій, а й від правильних стратегічних рішень.
