Іран, один із ключових союзників сирійського диктатора Башара Асада, несподівано ухвалив рішення не підтримувати його в боях із повстанцями. Цей крок підкреслює зміну геополітичної динаміки в регіоні, де Тегеран прагне уникнути загострення відносин із Ізраїлем.
Причини відмови Ірану
За даними видання The Wall Street Journal, неназвані сирійські чиновники стверджують, що іранська влада була розчарована тим, як Асад підготувався до наступу опозиційних сил. Виникло відчуття, що сирійський режим не зміг належним чином зміцнити свої позиції, незважаючи на роки підтримки з боку Ірану та інших союзників, таких як Росія.
Ситуація загострилася, коли іранський військово-транспортний літак, який мав доставити допомогу Сирії, змушений був розвернутися після зльоту. Причиною стали побоювання щодо можливих авіаударів з боку Ізраїлю. Тегеран, очевидно, вирішив не ризикувати загостренням конфлікту, оскільки в цьому випадку його власні позиції на Близькому Сході могли б опинитися під загрозою.
Наслідки для сирійського режиму
Іран наказав своєму Корпусу вартових ісламської революції та пов’язаним із ним ополченцям не втручатися в бойові дії. Більше того, Тегеран почав організовувати виведення своїх військових із Сирії. Відповідно до інформації з джерел WSJ, іранці також передали контроль над деякими територіями сирійським повстанцям.
Цей поворот подій став серйозним ударом для Башара Асада, який роками покладався на підтримку Ірану у своєму прагненні зберегти владу. Втрата ключового союзника змушує його шукати нові шляхи утримання своїх позицій, однак багато хто вже ставить під сумнів стійкість його режиму.
Ліна Хатіб, експерт із питань безпеки на Близькому Сході та молодший науковий співробітник лондонського інституту Chatham House, заявила:
"І Росія, і більшість представників сирійського режиму, включаючи високопоставлених політичних і військових діячів, визнали, що оточення Асада — це корабель, що тоне".
Позиція Ізраїлю
Відмова Ірану від прямої участі в сирійському конфлікті частково пояснюється стратегією Ізраїлю. Останній неодноразово завдавав авіаударів по іранських цілях у Сирії, зокрема по місцях зберігання зброї, яку Тегеран постачав своїм союзникам.
Ізраїль офіційно заявив, що основною метою цих атак була "стратегічна зброя", яка могла потрапити до рук угруповань, ворожих до єврейської держави, після падіння режиму Асада. Таким чином, тиск з боку Ізраїлю, ймовірно, став одним із ключових факторів, що змусили Іран змінити свою політику щодо Сирії.
Що далі?
Відмова Ірану підтримати Асада свідчить про серйозні проблеми у взаєминах між традиційними союзниками. Це також відкриває нові можливості для сирійської опозиції, яка може скористатися ослабленням позицій урядових військ.
Разом із цим відхід Ірану може сигналізувати про те, що геополітична карта Близького Сходу змінюється, а колишні союзи стають менш міцними. Чи стане це початком кінця багаторічного сирійського конфлікту — покаже час. Однак уже зараз очевидно, що Асад опинився в складній ситуації, коли навіть найвідданіші партнери втрачають віру в його здатність втримати владу.
