Заява президента США Дональд Трамп про те, що іранська влада «припинила вбивства протестувальників», прозвучала в момент найвищої напруги між Вашингтоном і Тегераном за останні роки. Вона стала несподіваним сигналом можливого відступу від негайного військового удару — принаймні на словах.
«Нам повідомили, що вбивства в Ірані припиняються — вони зупинилися», — заявив Трамп у Білому домі, посилаючись на «дуже важливі джерела з іншого боку». Імен він не назвав, так само як не уточнив, чи означає це зняття загрози американського військового втручання.
Ці слова різко контрастують із риторикою лише кілька днів тому. Від початку січня Трамп публічно погрожував Ірану силою, якщо режим завдасть шкоди демонстрантам, а 13 січня написав у соцмережах, що «допомога вже в дорозі», закликавши протестувальників не здаватися. Саме тоді в регіоні почалися приготування до можливого удару.
За попереднім аналізом Дейком, нинішня заява президента США виглядає радше тактичним маневром, а не стратегічним поворотом. У минулому Трамп уже використовував формулу «подивимось за два тижні», коли рішення про удар фактично було ухвалене раніше — як це сталося перед авіаударами по іранських ядерних об’єктах у червні.
Наразі ситуація залишається непрозорою. В Ірані діє майже повний інтернет-блекаут, що унеможливлює незалежну перевірку масштабів репресій. За даними правозахисних організацій та окремих іранських посадовців, за час протестів могли загинути від кількох сотень до кількох тисяч людей. Самі протести, за оцінками західних розвідок, уже не такі масові, як тиждень тому, але це не означає стабілізації.
Паралельно зі словами Трампа Вашингтон здійснив конкретні кроки. З американської авіабази Al Udeid Air Base у Катарі почали виводити частину «необов’язкового» персоналу. Це найбільша база США на Близькому Сході й ключовий штаб Центрального командування, де дислокуються близько 10 тисяч військових.
Пентагон офіційно утримався від коментарів, але американські військові джерела підтвердили: рішення ухвалили як запобіжний захід на тлі загрози іранської відповіді у разі американського удару. Британія також почала виводити частину свого персоналу з цієї бази, що свідчить про серйозність оцінок ризиків.
Водночас після слів Трампа у Вашингтоні заговорили про «off-ramp» — шлях до деескалації. За даними американських посадовців, Пентагон навіть був готовий повернути частину персоналу на базу. Довгострокові бомбардувальники у США, які перебували в режимі підвищеної готовності для можливих додаткових ударів, також тимчасово зняли з бойового чергування.
Але це не означає, що військові опції зняті з порядку денного. За словами високопоставленого американського чиновника, Трамп не відмовився від сценаріїв, які йому представили командувачі. Усе залежатиме від подальших дій іранських сил безпеки.
Іран, зі свого боку, демонструє готовність до жорсткої відповіді. Закриття повітряного простору країни для цивільних рейсів стало тривожним сигналом. Тегеран публічно попередив, що будь-який американський удар спричинить негайну відплату по базах США в регіоні.
Пам’ять про червень 2025 року тут відіграє ключову роль. Тоді після американських ударів по ядерних об’єктах Іран випустив ракети по Al Udeid, показавши, що здатен бити по символах американської військової присутності. Старший радник верховного лідера Ірану Алі Шамхані прямо нагадав про це, заявивши, що США варто згадати не лише власні атаки, а й іранські ракети, які «розтрощили» базу.
Американська розвідка не має ілюзій. За її оцінками, у разі нового удару Іран майже гарантовано відповість атаками на бази США не лише в Катарі, а й у Сирії та Іраку. Ці висновки вже обговорювалися на нараді в Білому домі, і саме вони пояснюють обережність нинішніх заяв.
Самі протести в Ірані західні спецслужби називають найсерйознішими з часів революції 1979 року. Вони стали прямим викликом режиму, але питання про те, хто зрештою візьме гору — держава чи вулиця, — залишається відкритим. Репресивний апарат поки що виглядає контрольованим, але масштаби насильства підірвали легітимність влади як усередині країни, так і назовні.
За словами представників іранського МОЗ, кількість загиблих може сягати близько 3 тисяч, і ці цифри ще не остаточні. Влада пояснює кровопролиття діями «терористів», тоді як правозахисники говорять про системне застосування летальної сили проти цивільних.
У цьому контексті заява Трампа про «припинення вбивств» виглядає політично вигідною для обох сторін. Для Вашингтона — це можливість знизити напругу без втрати обличчя. Для Тегерана — шанс виграти час і уникнути негайного удару, не поступаючись публічно.
Однак історія президентства Трампа вчить: паузи не завжди означають розрядку. Його стиль — це поєднання публічного тиску, непередбачуваності й різких рішень. Саме тому нинішня ситуація радше схожа на затишшя перед новим етапом гри, ніж на справжній компроміс.
Для регіону Близького Сходу ставки залишаються надзвичайно високими. Будь-яка помилка може спровокувати ланцюгову реакцію — від ударів по базах до втягування союзників США і нової хвилі нестабільності. І хоча сьогодні у Вашингтоні говорять про «спостерігатимемо й дивитимемося», сама логіка подій підказує: остаточне рішення ще попереду.
