Другий тиждень війни між Іраном, США та Ізраїлем почався з жорсткої заяви керівництва Ісламської Республіки. Секретар Вищої ради національної безпеки Ірану Алі Ларіджані заявив, що Тегеран не має наміру капітулювати і продовжуватиме удари у відповідь.
У виступі на державному телебаченні він підкреслив, що країна вважає Сполучені Штати відповідальними за загибель верховного лідера Аятоли Алі Хаменеї. За словами Ларіджані, Іран має намір помститися за його смерть.
«Американці повинні знати, що ми не дозволимо їм уникнути відповідальності», — заявив він, додавши, що іранське суспільство і керівництво об’єднані у протистоянні Ізраїлю та США.
Смерть Хаменеї стала ключовим поворотним моментом у конфлікті. Верховний лідер загинув 28 лютого внаслідок авіаудару на початку спільної американсько-ізраїльської кампанії проти Ірану. Відтоді країна фактично перейшла до кризової моделі управління.
За попереднім аналізом Дейком, Ларіджані зараз відіграє роль фактичного координатора влади. Формально керівництво країною здійснює тимчасова рада з трьох осіб — президента, голови судової влади та релігійного юриста. Однак саме Ларіджані контролює ключові рішення у сфері національної безпеки та зовнішньої політики.
Фото, надане урядом Ірану, на якому Ебрагім Раїсі (у центрі) вітає верховного лідера Ірану, аятоллу Алі Хаменеї, у 2020 році. Між двома чоловіками стоїть Хасан Рухані, тодішній президент Ірану, у білому тюрбані. — Офіс верховного лідера Ірану, через EPA, через Shutterstock
Супутникові знімки показують чорний клуб диму та значні пошкодження на території безпечного комплексу аятоли Алі Хаменеї, верховного лідера Ірану, в Тегерані, хоча його місцезнаходження невідоме — Airbus
Це робить його центральною фігурою в умовах війни. Він має довгу політичну кар’єру: був спікером парламенту, головним переговорником щодо ядерної програми Ірану та одним із найближчих союзників Хаменеї.
Його виступ також мав внутрішньополітичну мету — продемонструвати єдність керівництва після появи ознак розколу. Раніше президент Масуд Пезешкіян виступив із відеозверненням, у якому вибачився перед арабськими країнами Перської затоки за іранські удари по їхній території.
Ця заява викликала різку критику з боку консервативних політичних сил у Тегерані. Пізніше президент був змушений фактично відмовитися від своїх слів і підтвердити готовність країни продовжувати військові дії.
Ситуацію ще більше загострила риторика президента США Дональда Трампа. Він заявив, що Іран «капітував перед своїми сусідами», але наголосив, що війна може завершитися лише після «безумовної капітуляції» Тегерана.
Ларіджані у своїй промові прямо відповів на ці заяви. Він закликав Трампа «визнати помилку» і заявив, що США були втягнуті у війну під впливом Ізраїлю.
«Ми не хочемо дестабілізації регіону, але сама суть цієї війни призведе до дестабілізації», — сказав він.
Президент Трамп заявив, що збільшення виробництва зброї відбудеться «якомога швидше» до «найвищих кількісних рівнів» — Ерік Лі
Паралельно з політичними заявами бойові дії продовжувалися. У Тегерані та сусідньому місті Карадж пролунали потужні вибухи. За повідомленням іранського міністерства нафти, ізраїльські удари вразили кілька паливних складів.
Ізраїль підтвердив атаки, заявивши, що ці об’єкти використовувалися іранськими військовими структурами.
У відповідь Корпус вартових ісламської революції оголосив про нову хвилю ударів по Ізраїлю. За їхніми словами, однією з цілей став нафтопереробний комплекс у Хайфі.
Іран також заявив про атаки на об’єкти в Перській затоці. Зокрема, безпілотники вдарили по готелю в районі дубайської марини та по морському порту в Бахрейні, які Тегеран називає логістичними центрами американських військових.
Ці удари демонструють розширення географії конфлікту. Бойові дії вже охоплюють не лише територію Ірану та Ізраїлю, а й значну частину Близького Сходу.
Заяви Ларіджані свідчать, що Тегеран не розглядає можливість швидкого припинення бойових дій. Навпаки, іранська влада прагне показати, що навіть після втрати верховного лідера держава зберігає керованість і здатність вести війну.
У стратегічному вимірі це означає, що конфлікт може затягнутися. Іран намагається перетворити війну на довготривале протистояння, спираючись на мережу союзників у регіоні та власні ракетні й безпілотні можливості.
Таким чином, виступ Ларіджані став сигналом не лише для внутрішньої аудиторії, а й для міжнародної спільноти: Тегеран не готовий до капітуляції і готується до тривалого протистояння зі США та Ізраїлем.
