Іспанія опинилася в центрі політичного конфлікту між потребою в соціальній стабільності та зростаючим міжнародним тиском з боку НАТО й США на тлі повномасштабної війни Росії проти України. У червні 2025 року Іспанія стала єдиною країною Альянсу, яка відкрито відмовилася підтримати ініціативу збільшення військових витрат до 5% ВВП, запропоновану адміністрацією Дональда Трампа.
Причина такого кроку криється в глибокому розриві між національними пріоритетами. У країні загострилася житлова криза, зросли ціни на оренду, зменшилася доступність охорони здоров’я та освіти. За словами 86-річної пенсіонерки Марії дель Кармен Абаскаль, підвищення оборонного бюджету може означати скорочення фінансування саме тих сфер, які напряму впливають на добробут іспанців.
Прем'єр-міністр Педро Санчес запропонував компроміс: підвищення військового фінансування лише до 2,1% ВВП — приблизно $38,9 мільярда у 2025 році. Це більше ніж на $12 мільярдів порівняно з попереднім роком, але все ще істотно менше від 5%, які просуває Вашингтон. Трамп пригрозив економічними санкціями, однак не вказав конкретики. Наразі ж Іспанія балансуватиме між двома вогнями: тиском союзників і невдоволенням власного населення.
Політичні партнери Санчеса з лівого крила виступили проти навіть поточного підвищення. Міністр у справах молоді Сіра Рего прямо заявила, що збільшення військових витрат суперечить соціальним зобов’язанням уряду. За її словами, підняття оборонного бюджету поставить під загрозу роботу лікарень, шкіл і програм соціальної підтримки.
Незважаючи на традиційну антифранкістську настороженість іспанців до армії, держава бере участь у міжнародних військових операціях. Зокрема, вона направила війська до країн Східної Європи після вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Але в очах багатьох громадян війна в Україні виглядає далекою, тоді як реальні проблеми — житло, інфляція, медицина — вимагають негайного втручання.
Окрім внутрішніх протиріч, існують і геополітичні ризики. Іспанія має давній територіальний спір із Марокко щодо Сеути і Мелільї — двох іспанських міст на півночі Африки. Хоча конфлікт не є активним, в разі ескалації НАТО має юридичне зобов’язання захищати кожен дюйм території своїх членів. Це ставить під сумнів ідею відмови від колективної оборони або ослаблення ролі Альянсу.
Деякі експерти побоюються, що Трамп, який уже підтримував Марокко у минулому, може змінити зовнішню політику США на шкоду іспанським інтересам. Тому військовий компонент НАТО залишається ключовим фактором безпеки, навіть для віддалених членів блоку.
На тлі дебатів оборонна промисловість Іспанії демонструє зростання. У 2023 році прибутки галузі сягнули $8,6 мільярда — майже на 9% більше, ніж у попередньому році. Збільшення бюджету до 2,1% ВВП має створити нові робочі місця, особливо в сфері кібербезпеки, супутникових технологій і воєнного транспорту.
Президент компанії Indra Group Анхель Ескрібано заявив, що нові оборонні інвестиції сприятимуть розширенню технологічного сектору, включно з розробкою бойових систем, радарів і засобів спостереження. Це означає, що частина коштів піде не лише на зброю, а й на високотехнологічну інфраструктуру.
Однак експерти, як-от Хуліо Родрігес, колишній начальник Генштабу Іспанії, наголошують: важливо не лише рахувати гроші, а й запитати себе — яку саме безпеку ми прагнемо забезпечити? Військову? Людську? Екологічну? Економічну? Ці питання мають визначати не лише національну політику, а й майбутнє європейської безпеки.
