Вирок, що змінив хід історії
9 липня 2025 року стало днем, який увійде до підручників не лише з міжнародного права, а й до новітньої історії боротьби України за свою свободу та гідність. Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Україна та Нідерланди проти Росії», що стало апогеєм юридичної боротьби українського народу за міжнародне визнання правди. Це була не просто справа — це був моральний та правовий вердикт проти системного насильства, яке тривало роками.
Міністерство юстиції України назвало рішення безпрецедентним, як за змістом, так і за тривалістю оголошення. І справді, вперше в історії ЄСПЛ суд виносив рішення за міждержавною справою, що об’єднувала не лише юридичні, а й глибоко гуманітарні аспекти — долі мільйонів людей, розірваних війною, розлуками та болем.
Рішення визнало численні порушення прав людини, що були скоєні на території України. Це включає викрадення, незаконні арешти, катування, вивезення цивільних, серед яких — діти, насильницьке втручання у культурну ідентичність, утиски української мови. Усе це — не просто окремі епізоди. Суд вказав на системність цих дій, їх навмисну спрямованість на підрив існування України як держави.
Маргарита Сокоренко, уповноважена у справах ЄСПЛ від Мін’юсту, наголосила: «Це прорив. Більшість скарг України були задоволені. Ми боролися за це роками. І нарешті світ визнав те, що ми знаємо з 2014-го».
Мовчання світу зруйноване фактами
Упродовж тривалого часу міжнародна спільнота демонструвала стриману реакцію на кричущі факти порушень прав людини в Україні. І навіть коли у 2022 році світ здригнувся від повномасштабного вторгнення, юридичне закріплення відповідальності залишалося далеким. Саме тому ця справа стала поворотною точкою.
Ключовою ознакою рішення ЄСПЛ є те, що воно формалізує правову істину: Росія вела цілеспрямовану політику знищення української державності. Це не емоційна оцінка, а висновок, який ґрунтується на тисячах сторінок доказів, свідчень, документів.
Зокрема, ЄСПЛ визнав порушення таких статей Європейської конвенції з прав людини, як право на життя, заборона катувань, свобода і безпека, повага до приватного і сімейного життя, право на ефективний засіб правового захисту. Це факти, які тепер мають юридичну силу і які можна використовувати як основу для майбутніх кримінальних процесів.
Російська політика насильницької асиміляції, вивезення українських дітей на свою територію, нищення мовної і культурної ідентичності отримала свою оцінку. Це важливо не лише для України — це сигнал усім державам, що міжнародне право здатне захищати навіть тоді, коли здається, що зло перемогло.
MH17: трагедія, яка стала частиною великого злочину
Однією з ключових складових цієї справи стала трагедія рейсу MH17. Літак, збитий у липні 2014 року над Донбасом, забрав життя 298 людей. Більшість із них були громадянами Нідерландів, тому уряд цієї країни приєднався до справи. Це зробило її ще потужнішою у міжнародному контексті.
ЄСПЛ визнав порушення прав родичів загиблих унаслідок збиття MH17. Цей злочин став символом не лише цинізму, а й відмови Росії визнати свою участь. Рішення Суду є кроком до справедливості для родин, які роками боролися за правду, стикаючись із маніпуляціями, дезінформацією та запереченням очевидного.
Цей факт підсилює розуміння того, що агресія Росії проти України має глобальний вимір. Вона не лише нищить українців, а й створює загрозу для всього демократичного світу, де жоден пасажирський літак не може почуватися в безпеці, якщо агресор не несе відповідальності.
Вивезення дітей — відлуння тоталітарного минулого
Окрему увагу ЄСПЛ приділив політиці вивезення українських дітей з тимчасово захоплених територій. Це один із найболючіших аспектів нинішньої війни. Тисячі дітей були відірвані від батьків, від свого дому, від мови та культури. Їх змушували приймати інше громадянство, змінювати імена, нав’язували їм чужу ідентичність.
Ці дії мають ознаки геноциду — про це заявляють міжнародні правозахисники, юристи та українські дипломати. І тепер це має підтвердження у рішенні суду.
Це рішення — важливий крок до повернення викрадених дітей, адже відкриває нові можливості для дипломатичного і правового тиску. Воно також має велике моральне значення — світ визнав, що це не «евакуація», не «рятування», а навмисне викорінення національної ідентичності дітей.
Українська мова як мішень
Суд також визнав факт системного перешкоджання використанню української мови на окупованих територіях. Мова — це основа ідентичності, і саме тому її знищення завжди було однією з цілей колонізаторської політики.
На тимчасово захоплених територіях закривали українські школи, забороняли навчання рідною мовою, переслідували вчителів і викладачів, які намагалися зберігати мовну незалежність. Усе це створювало атмосферу страху і насильницької асиміляції.
ЄСПЛ визнав це порушенням прав людини, адже мова — не лише інструмент спілкування, а й основа духовного суверенітету. Це рішення має глибокі наслідки для всього міжнародного правового поля — воно визнає, що боротьба за мову є частиною боротьби за національне існування.
Перемога правди і майбутні перспективи
Український суддя ЄСПЛ Микола Гнатовський назвав це рішення, ймовірно, найважливішим за всю історію Суду. І це не перебільшення. Адже в ньому йдеться не лише про окрему державу, а про принципи, на яких ґрунтується Європа — гідність, свобода, відповідальність.
Команда Мін’юсту вже працює над аналізом цього 500-сторінкового документу, який має стати дороговказом для подальших кроків — у національних і міжнародних судах. Рішення ЄСПЛ — це не кінець, а лише початок довгого шляху до повної відповідальності.
