Електронний лист, відомий як “листи Елона Маска”, уже не вперше викликає бурхливі обговорення у західних корпораціях. Однак тепер ця ситуація вийшла на новий рівень, коли вимоги глави Tesla та SpaceX, а також керівника процесу «оптимізації витрат» в адміністрації президента Дональда Трампа, дійшли до працівників американської військової бази в Авіано, що розташована в Італії. Тамтешні працівники — громадяни Італії, зайняті переважно на кухнях, у логістиці, складах і магазинах бази, — виявилися не готовими до “улюблених” інновацій Маска й відверто заявили: “Ми не у США, а в Італії, де трудові права набагато вагоміші, ніж чиїсь незвичні вимоги”.
В електронному листі йшлося про необхідність зафіксувати п’ять ключових досягнень за тиждень. Якщо цього не буде зроблено, автори послання натякали на потенційне звільнення. Втім, для італійських співробітників, які мають довгострокові або навіть постійні контракти, подібна практика порушує місцеве трудове законодавство та колективні угоди. Так, профспілки організували зустріч, де одноголосно наголосили, що “країна, заснована на праці” (як зазначено в першій статті італійської конституції), не дозволить ставитися до робітників як до витратного матеріалу
Цей випадок ілюструє складний процес взаємодії двох різних підходів до бізнесу й корпоративної культури: з одного боку — американський стиль жорсткої оптимізації та ефективності, особливо властивий Маскові; з іншого — європейська (і зокрема італійська) модель, де нормативні акти детально регулюють будь-яке питання відпустки й лікарняних до форм і механізмів звільнення.
База в Авіано обслуговує понад 700 італійців, які працюють щодня для підтримки американської військової присутності. Зауважмо, що Сполучені Штати мають декілька важливих об’єктів у Європі, які забезпечують потреби армії, зокрема й в умовах можливої ескалації конфлікту чи криз, пов’язаних з війнами. У контексті російської агресії проти України та напруженості між Кремлем і країнами Заходу, такі бази залишаються стратегічно важливими для США. Приміром, вони можуть допомагати логістично чи забезпечувати перебазування військ, якщо поглибиться протистояння з Москвою або стануть потрібними додаткові ресурси для захисту європейських територій.
Як зазначають експерти, після масштабної окупація Криму Росією та тривалих бойових дій на сході України, питання безпеки в НАТО вийшло на перший план. Тож, попри деклароване бажання адміністрації Дональда Трампа скоротити бюджети на зовнішні місії, американські бази у Європі й надалі функціонують. Тут слід враховувати і тезу про можливе припинення вогню, яку періодично обговорюють на високому рівні, а також перспективу мирних переговорів, що постає в ситуації, коли Володимир Путін продовжує тиснути на регіон. Однак ніхто не гарантує швидкого вирішення: дипломатичні процеси (та сама дипломатія) не завжди дають результат, особливо коли стає помітним ризик нового витка агресії.
У Сполучених Штатах тривала хвиля скорочень на підприємствах, що пов’язані з прагненням Мінфіну й Білого дому оптимізувати витрати. Деякі американські ЗМІ пишуть, що Маск отримав мандат від Дональда Трампа бути “головним кост-катером” у низці державних структур, включно з тими, які підтримують оборону. Раніше американські держслужбовці вже отримували аналогічні листи: кожен мав перелічити п’ять досягнень за минулий тиждень та п’ять планів на наступний, інакше загрожувало звільнення. Тепер це зачепило й італійський персонал.
Однак Італія відома тим, що працівників бюджетної сфери майже неможливо звільнити без серйозних юридичних підстав. Тож профспілки впевнено заявляють, що “манера Маска” у стилі “take it or leave it” (сприймай або звільняйся) тут не спрацює. Зокрема, представник профспілки в Авіано Роберто Дель Савіо наголошує: “Де ми, а де їхній Дикий Захід?” У цій фразі криється відсилка до того, що США часто сприймають як простір максимальної свободи й відсутності жорстких законів, а Італія, своєю чергою, володіє однією з найпотужніших систем правового захисту працівників у Європі.
Подібні ситуації зафіксували і в Німеччині. Німецькі працівники американських військових баз також отримали лист, де вимагалося детально пояснити свою ефективність. Проте, як повідомляють місцеві джерела, другий лист із загрозами скорочень уже надійшов лише американському персоналу, а не німецькому. Це свідчить, що навіть уряд США розуміє: суворі правила Європи не дають застосувати “ланцюгову пилку” скорочень, яка працює на американському ринку праці.
У Франції чи Бельгії діють подібні механізми захисту працівників. Тому навіть за умов глобальної геополітики, коли пошук економії став “пунктиком” для Вашингтона, європейські держави не поспішають руйнувати власні трудові стандарти. Потреба в робочих місцях залишається критичною, але й відмова від соціальних гарантій загрожує втратою політичної стабільності.
За словами деяких італійських політиків, теоретично американська сторона може намагатися обійти місцеві норми через якісь нюанси міжнародних угод між Римом і Вашингтоном, однак це здається малоймовірним. Відносини країн перебувають у тонкому балансі: італійська дипломатична підтримка санкцій проти Росії та співпраця з країнами Заходу в оборонній сфері важливі для американських інтересів. Необережні кроки щодо працівників бази можуть спричинити хвилю протестів, а то й політичний скандал, на що адміністрація Дональда Трампа, ймовірно, не бажає йти. До того ж, у контексті безпрецедентних санкцій та трансатлантичної єдності проти кремлівського курсу, будь-які конфлікти всередині НАТО недоречні.
Загалом на фоні цього конфлікту із “листами Маска” простежуються тенденції можливого зіткнення двох підходів: американський неоліберальний “зрізай витрати, якщо треба, звільняй” та європейський соціальний, із ретельно прописаними трудовими правами. У період, коли війна створює загрозу стабільності, а санкції проти Москви вимагають від Європи виваженості, подібні скандали можуть стати каталізатором глибшого діалогу про єдність і взаємоповагу між союзниками.
Цей приклад в Авіано продемонстрував, що глобальний стиль менеджменту, який просуває Елтон Маск — надто жорсткий і спрямований на негайні результати, — стикається з європейською традицією, де людина захищена законом навіть у таких делікатних інститутах, як військові бази США. Італія не лише не поспішає пристосовуватися до “диких” вимог, а й нагадує світові: безпека працівників — фундамент стійкого суспільства. У часи, коли Трамп вимагає від Європи більшої самостійності та видатків на оборону, не слід забувати про баланси.
На думку більшості експертів, доля “листів Маска” для італійських працівників поки що відкрита. Профспілки вже звернулися до італійської влади та американського посольства, щоб ті пояснили, чи законне таке “індивідуальне оцінювання” та потенційні звільнення. Ймовірно, дипломатія знайде компроміс: італійців не будуть звільняти за відмову надавати звіти, а американська сторона перегляне підхід для баз за кордоном.
Ця локальна, здавалося б, ситуація водночас нагадує про ширші процеси: бойових дій, які можуть ускладнити працю європейських заводів і портів, російські загрози та важливість єдності країн НАТО. Тоді як Володимир Путін нарощує зброю й тисне на сусідні території, Київ чекає додаткової допомоги, а мирних переговорів поки не видно на горизонті. На цьому тлі навіть така “дрібниця”, як лист про п’ять щотижневих досягнень, здатна демонструвати глибину відмінностей між трудовими реаліями Європи й США.
