Ізоляція Ірану на світовій арені загострилася після останніх військових ударів США та Ізраїлю по його ядерних об’єктах і посилення жорстких санкцій.
Проте Тегеран не втрачає надії знайти союзників у групі БРІКС, що претендує на роль противаги західним державам у новому світовому порядку. Після прийняття до альянсу поряд із Росією, Китаєм, Індією, ПАР, Бразилією та іншими країнами Іран отримав шанс продемонструвати свою економічну та політичну значущість у форматі, орієнтованому на підсилення впливу країн із швидким розвитком.
Учасники саміту в Ріо-де-Жанейро висловили «глибоку стурбованість» через удари, що порушили міжнародне право, однак у підсумковому комюніке навмисно уникли прямих звинувачень на адресу США чи Ізраїлю.
Такий нейтральний тон викликав дискусії серед членів БРІКС про те, наскільки альянс готовий відстоювати свої принципи перед лицем зовнішніх викликів. Розбіжності між Китаєм і Росією, котрі рішуче засудили агресію, та такими країнами, як Бразилія й Індія, котрі прагнуть зберегти баланс у складних відносинах із Вашингтоном, випробовують спроможність БРІКС говорити однією уніфікованою мовою.
Іранський делегат, надісланий на саміт, мав на меті не лише отримати заяву підтримки, а й просунути конкретні ініціативи з поглиблення економічного партнерства. У кулуарах обговорювалися можливості залучення інвестицій у нафтовий та газовий сектор Ірану в обмін на технологічне партнерство з країнами-учасницями, зокрема Китаєм та Індією, котрі традиційно виступають ключовими покупцями іранської нафти. Водночас Тегеран прагне зняти тягар санкцій через кредитування інфраструктурних проєктів і розширення фінансової взаємодії з Банком розвитку БРІКС.
На тлі цього дипломатичного маневрування Тегеран підкреслює свою готовність до діалогу щодо ядерної програми в рамках санкційних режимів, що має послабити міжнародну ізоляцію. Однак надалі безперервні військові удари по об’єктах цивільної інфраструктури посилюють ризик ескалації в регіоні. Саме з цим пов’язана ключова дилема для БРІКС: чи зможе альянс, сформований на засадах економічної та політичної солідарності, ефективно протистояти агресії великих західних держав, зберігаючи єдність своїх членів?
Заяви лідерів Бразилії та Індії, котрі закликали до утримання від односторонніх засуджень, пояснюються прагматичними економічними інтересами. Бразилія, як господар саміту, не бажає зіпсувати торговельні відносини зі своїм другим після Китаю партнером — США, тоді як Індія активно співпрацює з Америкою в оборонній та високотехнологічній сферах. Водночас Росія та Китай, зацікавлені у зниженні американського впливу на світовій політичній шахівниці, використовують тему Ірану як привід посилити координацію зусиль у рамках колективного протистояння санкціям.
Однією з центральних тем бразильського саміту стала роль нових членів — крім Ірану, до групи нещодавно приєдналися Єгипет, Ефіопія та Індонезія. Їхнє включення продемонструвало бажання БРІКС розширити географію та представництво континентів, але разом із тим стало джерелом додаткових розбіжностей у підходах до стратегічних питань. Наприклад, уряди Африки та Південно-Східної Азії покладаються на допомогу західних донорів і побоюються дискредитації міжнародної системи після різких антисанкційних заяв.
БРІКС залишається економічним союзом без чітких військових зобов’язань, що відрізняє його від НАТО. Проте обмін “глибокою стурбованістю” регулярно трансформується у м’які політичні сигнали, які покликані створити платформу для подальшої координації у фінансовій та торгівельній сферах. Підписані в Ріо протоколи передбачають розширення торгівлі національними валютами, зниження митних бар’єрів та створення спільного інвестиційного пулу для інфраструктурних проєктів, зокрема транспортних коридорів та відновлюваної енергетики.
Аналітики звертають увагу, що найкращим випробуванням єдності БРІКС стане ухвалення єдиного документа після учорашніх дебатів щодо Ірану. Якщо ухвала передбачатиме суворі антисанкційні заходи стосовно військових ударів, це свідчитиме про готовність блоку діяти солідарно, незважаючи на різні внутрішні інтереси. Натомість компромісні формулювання, уникнення прямих засуджень і посилання на необхідність «поваги суверенітету» кожної країни можуть сприйматися як сигнал слабкості нового світового порядку, що формується.
Зі свого боку Іран планує використати саміт як майданчик для перемовин про модернізацію нафтових родовищ із залученням китайських технологій, індійських інвесторів та засобів інфраструктурного банку БРІКС. Окрім того, Тегеран наполягатиме на знятті певних фінансових обмежень із національної нафтової компанії National Iranian Oil Company, чий експорт знизився на 40 % після запровадження останніх трансатів США.
Таким чином, саміт у Ріо-де-Жанейро став для Ірану шансом вийти із стану ізоляції та закріпити свою присутність у колективному блоці, що прагне формувати новий баланс глобальної влади. Успіх цієї стратегії залежить від здатності БРІКС подолати внутрішні розбіжності та довести, що альянс із розширеним складом готовий не лише протистояти західним санкціям, а й активно просувати спільні економічні інтереси поза межами традиційних центрів впливу.
