Останні дні стали переломними для близькосхідної дипломатії: одразу кілька країн, серед них Франція, Велика Британія та Канада, офіційно визнали палестинську державність. Це рішення зумовило потужний дипломатичний тиск на Ізраїль, який перебуває під міжнародною критикою через війну в Газі.
Урядові кола Ізраїлю відреагували різко. Міністр національної безпеки Ітамар Бен-Гвір закликав до «негайних контрзаходів», серед яких — анексія Західного берега. Він пообіцяв найближчим часом внести відповідну пропозицію до кабінету міністрів, де вона може отримати значну підтримку.
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу підтвердив свою позицію, заявивши: «Палестинська держава не буде створена західніше від Йордану». За його словами, він роками блокує будь-які спроби визнання палестинської державності, незважаючи на сильний міжнародний тиск.
Махмуд Аббас, очільник Палестинської автономії, виступив із відеозверненням до саміту в Нью-Йорку. Він наголосив, що майбутній уряд Палестини має формуватися на базі автономії й виключати «Хамас». «Наше майбутнє залежить від миру. Досить війни», — звернувся Аббас безпосередньо до ізраїльтян.
Втім, серед палестинців зростає скепсис. Багато хто вважає, що визнання без конкретних дій не змінить ситуацію на місцях. Обурення викликало й рішення Ізраїлю закрити міст Алленбі, головний вихід палестинців до Йорданії. Це фактично паралізувало торгівлю й гуманітарні маршрути з Аммана до Гази.
Палестинська бізнес-еліта та інтелігенція вбачають у дипломатичному визнанні лише символізм. «Яке значення має визнання, якщо ми живемо в умовах геноциду?» — запитує маріам Саламе, підприємниця з Єрусалима. Вона вимагає від Заходу реальних санкцій проти Ізраїлю за дії в Газі.
Міжнародні експерти підкреслюють, що короткостроково ці рішення не змінять реалій окупації. Втім, вони створюють новий принцип: світ дедалі більше гуртується довкола концепції двох держав. Це сигнал, що дипломатична ізоляція Ізраїлю може посилюватися, якщо він не змінить курс.
Таким чином, формальне визнання Палестини вивело конфлікт на новий рівень. Для Ізраїлю це привід загострити позицію й закріпити контроль над територіями, а для палестинців — чергове нагадування про відсутність реальних змін у щоденному житті. Протистояння тепер виходить далеко за межі регіону, стаючи тестом для глобальної дипломатії.
