Ізраїльська держава в ніч на п’ятницю вчинила безпрецедентний авіаудар по ключовому збагачувальному комплексу Ірану в Натанці, поставивши на карту майбутнє регіональної безпеки та стабільності Близького Сходу.
За офіційними заявами прем’єр-міністра Беньяміна Нетаньягу та військового командування, головна мета операції полягала в тому, щоб знищити серце іранської ядерної програми — саме там Іран виробляє більшість свого ядерного палива і вже розмістив центрифуги, здатні забезпечити країну бомбовим рівнем збагачення.
Комплекс у Натанці протягом останніх трьох років швидко нарощував обсяги збагачення, досягаючи 60 % очищення урану — рівня, близького до бойового.
Аналітики говорять про наявність запасів палива, достатнього для виготовлення щонайменше дев’яти ядерних зарядів. Цей прогрес, як стверджують ізраїльські розвідники, наближав Іран до «точки неповернення», коли країна може без зайвого шуму виготовити першу бойову боєголовку всього за декілька тижнів.
Саме тому рішення про знищення об’єкта в Натанці було ухвалене як превентивний крок: без нього країна ризикувала втратити єдиний шанс затримати іранську ядерну програму на найменший термін.
Історія попередніх операцій говорить про їхню обмежену ефективність: кібер-атака Stuxnet призупинила роботу центрифуг лише на 12–18 місяців, а фізичні диверсії та вбивства ядерних інженерів уповільнювали програму лише тимчасово.
Водночас угода 2015 року змусила Іран вивезти 97 % свого збагаченого урану та обмежила рівень очищення, але вихід США з цієї угоди 2018 року дав Тегерану свободу відновити і прискорити збагачувальні роботи. Тому Нетаньягу та його оточення вирішили діяти рішуче й не чекати чергової «точки неповернення».
Характер ударів свідчить про нову стратегію: крім руйнування виробничих цехів, ізраїльські ВПС знищили житлові корпуси, де мешкали ключові керівники ядерного проєкту, та об’єкти ракетної інфраструктури. Така «деконструкція» програми мала не тільки матеріальну мету, а й психологічний ефект — деморалізацію наукогрупи іранських фахівців і ускладнення координації дій підпільних лабораторій.
Наразі неможливо одразу визначити, наскільки серйозної шкоди завдано комплексам. Збагачувальні зали у Натанці заховані під 15 метрів піску та броньованого бетону. Влучання з повітря могло пошкодити лише частину центрифуг, тож остаточну оцінку зроблять експерти МАГАТЕ, коли отримають доступ до місця події. Однак навіть часткове руйнування технологічної лінії відстрочить операції на місяці — час, який Ізраїль вважає вирішальним для організації міжнародного тиску й відновлення санкцій «snap-back».
У політичному аспекті цей удар також покликаний активізувати світову спільноту. Після першої за двадцять років резолюції МАГАТЕ проти Ірану стало зрозуміло, що дипломатичні важелі послабли й Tегерану загрожує подальша ізоляція. Тепер, продемонструвавши готовність застосувати силу, Ізраїль сподівається створити передумови для нового раунду переговорів під суворішим наглядом іранських об’єктів.
З іншого боку, існує високий ризик ескалації. Іран вже погрожує вийти з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, перевести програми у підземне підпілля й прискорити ракетні випробування. Відповідь може надійти у вигляді масованої ракетно-дронної атаки по ізраїльській території або через активізацію союзників Тегерана в Лівані та Ємені. У такому разі реакція може поширитися на американські бази в Перській затоці, примусивши Вашингтон до ще більш рішучих заходів щодо захисту своїх військових.
Нині ізраїльські системи ППО «Залізний купол» та «Працьовитий яструб» приведені в найвищий ступінь готовності, а громадянам рекомендовано дотримуватися інструкцій цивільного захисту. Водночас міністр оборони Ізраїлю вже заявив про готовність продовжувати операцію «стільки, скільки буде потрібно», натякаючи на подальші авіаудари по інших складових ядерної та ракетної інфраструктури Ірану.
Підсумовуючи, амбіції Ізраїлю полягають не лише в короткостроковому відстроченні іранської ядерної програми, а й у встановленні нових «червоних ліній» для режиму в Тегерані. Знищення серця програми в Натанці має продемонструвати, що будь-яка спроба наблизитися до виробництва зброї буде зустрінута незворотним ударом. Однак це також ставить перед міжнародною спільнотою завдання знайти ефективне поєднання військових і дипломатичних інструментів, щоб не допустити перетворення превентивного удару на довготривалий регіональний конфлікт з непередбачуваними наслідками для безпеки усього світу.
