Наказ міністра оборони Ізраїлю Ісраеля Каца посилити руйнування мостів і будинків у південному Лівані став новим етапом воєнної кампанії проти «Хезболли». Ідеться вже не лише про удари по окремих цілях, а про системне перекроювання простору вздовж кордону.
Кац заявив, що ізраїльські військові мають негайно знищувати мости через річку Літані, які, за версією Ізраїлю, використовуються для переміщення бійців і зброї «Хезболли» на південь. Раніше він уже повідомляв про знищення двох таких мостів ударами ЦАХАЛу.
Однак ці маршрути мають не лише військове, а й цивільне значення. Через них рухаються мешканці південного Лівану, які намагаються виїхати з небезпечних районів на північ, а також транспорт із базовими товарами та гуманітарними потребами. Саме тому нові накази викликали страх перед фактичним відрізанням частини регіону.
За оцінкою «Дейком», рішення бити по мостах через Літані важливе не лише в тактичному сенсі. Воно вказує, що Ізраїль дедалі чіткіше мислить південний Ліван як зону довгого військового контролю, де інфраструктура розглядається не як нейтральний цивільний ресурс, а як елемент поля бою.
Ще тривожнішим став інший елемент заяви Каца: наказ зносити будівлі в деяких містах біля кордону “за моделлю Рафаха і Бейт-Хануна”. Обидва міста в секторі Газа зазнали масштабних руйнувань у ході ізраїльської кампанії, і саме ця аналогія різко підвищила рівень занепокоєння в Лівані.
Фраза про “модель Рафаха і Бейт-Хануна” не є випадковою риторикою. Вона натякає на метод, за якого військова мета досягається через глибоке руйнування забудови, очищення прикордонного поясу й довготривалу зміну ландшафту. Для цивільного населення це означає не просто фронтову небезпеку, а перспективу втрати цілих міст.
Ізраїльські військові оголосили про підготовку до бомбардування мосту Кассміє, головного мосту на півдні Лівану, де також наказали цивільним особам покинути свої домівки — Амр Абдалла Далш
Ізраїль пояснює наступ у Лівані безпекою півночі своєї території та прагненням відтиснути «Хезболлу» від кордону. Після відновлення масштабних боїв на початку березня 2026 року ЦАХАЛ розширив наземні операції, паралельно завдаючи ударів по об’єктах, які вважає інфраструктурою угруповання.
Водночас сама логіка операції дедалі більше нагадує створення буферної зони в південному Лівані. The Guardian повідомляв, що ізраїльські сили намагаються перерізати шляхи сполучення, захопити стратегічні висоти й розширити контроль уздовж кордону, зокрема в районі Хіяма.
Це й живить головний ліванський страх — ризик нової окупації. Ізраїль уже контролював частини південного Лівану близько двох десятиліть, до 2000 року, і пам’ять про той період лишається однією з визначальних у місцевій політичній культурі. Будь-яка довга присутність ЦАХАЛу автоматично сприймається як повернення старого сценарію.
Гуманітарна ціна нинішньої операції вже є колосальною. За даними, на які посилаються AP і Time, внаслідок ізраїльського наступу в Лівані загинули понад тисячу людей, а кількість переміщених осіб перевищила один мільйон. Це приблизно п’ята частина населення країни.
Такі цифри мають не лише гуманітарне, а й державне значення. Для Лівану, який і без того переживає затяжну економічну кризу, масове внутрішнє переміщення означає колапс місцевих сервісів, перевантаження міст, додатковий тиск на медицину, освіту, воду, електрику та ринок праці. Війна з «Хезболлою» швидко розростається в кризу державності.
Особливо тривожним є те, що Ізраїль, за даними AP, б’є не тільки по суто військовому крилу «Хезболли», а й по її цивільній та соціальній інфраструктурі — медичних центрах, фінансових структурах, медіа та мережах підтримки. Ізраїль пояснює це подвійним використанням, а критики говорять про небезпечне розмивання меж між комбатантами й цивільними.
Саме в такій атмосфері знесення мостів і будинків набуває ширшого змісту. Це вже не лише питання бойових маршрутів чи окремих опорних пунктів. Йдеться про те, чи не намагається Ізраїль створити нову реальність, у якій південь Лівану буде фізично й політично відокремлений від решти країни.
Для «Хезболли» це, парадоксальним чином, може створити і ризик, і ресурс. З одного боку, угруповання зазнало тяжких ударів, втратило значну частину інфраструктури, а його позиції в самому Лівані послабилися. З іншого — перспектива ізраїльської окупації або широких руйнувань може знову дати йому мобілізаційний аргумент.
Раніше «Хезболла» вже опинилася під тиском за те, що втягнула Ліван у новий раунд війни після відновлення ударів по Ізраїлю на початку березня. Long War Journal нагадував, що угруповання відновило ракетні та дронові атаки вперше після перемир’я 27 листопада 2024 року. Це дало Ізраїлю політичний привід для масштабної ескалації.
Але навіть якщо початковий привід був пов’язаний із ракетами «Хезболли», поточний масштаб кампанії вже вийшов далеко за межі класичної прикордонної відповіді. Сьогодні йдеться про війну, у якій повітряні удари, наземний наступ, руйнування інфраструктури й примусове переміщення населення зливаються в одну стратегію.
На міжнародному рівні це створює ще одну проблему — право війни та пропорційність. Навіть якщо міст або будинок використовують для військових потреб, законність удару залежить від доведення конкретної військової необхідності та від оцінки шкоди для цивільних. Масове знесення забудови завжди викликає підвищену увагу до потенційних воєнних злочинів.
Ізраїль, зі свого боку, наполягає, що «Хезболла» системно вбудовує військові функції у цивільне середовище і таким чином сама несе відповідальність за перетворення сіл, мостів і логістики на легітимні цілі. Це аргумент, який ЦАХАЛ неодноразово використовував і в Газі, і раніше в Лівані.
Проблема, однак, у тому, що такий підхід майже завжди має ефект колективного покарання для місцевого населення. Якщо мости через Літані зруйновані, то ізольованими стають не лише бойовики, а й цивільні, лікарні, комунальні служби та люди, які намагаються евакуюватися. І саме в цьому вузлі військова логіка стикається з гуманітарною катастрофою.
Заява Каца також читається в ширшому регіональному контексті. Після спільної американсько-ізраїльської кампанії проти Ірану і загибелі аятоли Алі Хаменеї напруга по всій осі Іран—Ізраїль різко зросла. AP повідомляло, що «Хезболла» знову вдарила по Ізраїлю, а Тель-Авів відповів широкою кампанією в Лівані.
Тобто нинішня війна на ліванському напрямку вже не є ізольованим конфліктом двох сторін. Вона стала частиною ширшої регіональної кризи, де переплітаються Іран, Ізраїль, США, морська безпека, нафта, енергетика та переформатування всієї системи близькосхідних стримувань. Саме тому кожен новий наказ у південному Лівані має набагато більшу вагу, ніж локальна операція.
Для Лівану найбільший ризик полягає в тому, що війна може закріпити географію руїни. Якщо південні міста й села перетворяться на зону масових знесень, повернення мільйона переселенців стане або дуже повільним, або політично неможливим без нових міжнародних гарантій і великої програми відбудови. Це означатиме тривалу деградацію цілого регіону.
Для Ізраїлю ризик інший. Тактичне послаблення «Хезболли» не обов’язково гарантує стратегічну безпеку. Історія конфліктів у Лівані не раз показувала: що глибше зовнішня сила заходить у місцевий простір, то вищою стає ціна довгого контролю і то легше опоненту знову легітимізувати себе як “силу спротиву”. Це вже траплялося раніше.
Саме тому нинішній курс ЦАХАЛу в південному Лівані містить внутрішню суперечність. З військового погляду буферна зона та руйнування маршрутів можуть ускладнити логістику «Хезболли». Але з політичного погляду вони можуть посилити довгу нестабільність, підірвати шанси на деескалацію і знову втягнути Ізраїль у сценарій затяжної присутності.
Житловий будинок, по якому в неділю рано вранці було завдано ракетного удару. Арад, Ізраїль — Ерік Мармор
Раніше «Дейком» уже звертав увагу, що в нинішній близькосхідній кризі все важче відділити коротку воєнну ціль від довгого геополітичного наслідку. Наказ руйнувати мости і житлову забудову на півдні Лівану якраз належить до таких рішень: його легко пояснити негайною безпекою, але дуже важко обмежити його майбутню ціну для регіону.
Найближчими днями головним буде навіть не те, скільки ще мостів через Літані знищить Ізраїль. Ключове питання інше: чи залишиться ця кампанія обмеженою прикордонною операцією, чи остаточно перетвориться на проект довгого силового перекроювання південного Лівану. Поки що всі сигнали вказують радше на другий, значно небезпечніший варіант.
