Полудень у Газі зустріли незвичною тишею. Там, де ще вчора лунали вибухи, тепер чути кроки — тисячі людей ідуть дорогою вздовж моря, прямуючи до півночі. Дехто мовчить, інші плачуть. У кожного своя мета, але всі прагнуть одного — побачити, що залишилося від дому.
Ізраїльська армія підтвердила: перемир’я набуло чинності. Рішення ухвалили після схвалення угоди між Ізраїлем і ХАМАС. Згідно з домовленістю, ісламісти мають звільнити решту заручників в обмін на понад 1 900 палестинських полонених, серед яких — 250 засуджених до довічного ув’язнення.
Прем’єр-міністр Біньямін Нетаньягу заявив, що головна мета — повернення ізраїльських громадян, яких утримують бойовики. Водночас він підкреслив: Ізраїль не відмовляється від вимог повної демілітаризації Гази. «Якщо це буде досягнуто мирним шляхом — добре. Якщо ні — зробимо це силою», — сказав Нетаньягу.
Угоду супроводжує 72-годинне «вікно можливостей» — період, упродовж якого ХАМАС має передати заручників. Американський спецпосланець у регіоні Стів Віткофф підтвердив, що війська Ізраїлю вже відійшли до узгодженої лінії, що дозволяє запустити процес обміну.
На прибережних шляхах Гази з’явилися колони людей. Муса Раджаб, 22-річний студент-медик, каже, що разом із двоюрідним братом вирушив до зруйнованого кварталу, щойно почув про перемир’я: «Ми хочемо лише побачити, чи наш будинок ще стоїть. Можливо, зруйнований, але нам треба це знати».
Попри хвилю надії, у повітрі відчутна напруга. Кожен у Газі пам’ятає: попередні перемир’я неодноразово зривалися. Люди бояться, що все може повторитися. «Ми вже ходили цією дорогою кілька разів. Хочу, щоб це був останній раз», — говорить Раджаб.
Водночас Ізраїль залишає частину своїх військ у регіоні. Представник армії Авіхай Адраї повідомив, що палестинцям дозволено пересування головними дорогами, але кілька зон залишаються «вкрай небезпечними». У ніч перед оголошенням перемир’я ізраїльські сили завдали удару по об’єкту на півночі Гази, який, за їхніми словами, використовували бойовики ХАМАС.
Палестинська служба цивільної оборони повідомила, що обстріляна будівля була житловою. Усередині, ймовірно, перебували десятки людей. Для мешканців анклаву ці повідомлення — нагадування, що мир і війна тут часто змінюються місцями за одну ніч.
Згідно з рішенням уряду Ізраїлю, війська мають завершити перегрупування до ранку суботи. Після цього почнеться процес звільнення заручників. У списку на обмін немає найвідоміших палестинських в’язнів, чого очікували аналітики, однак звільнення понад 1 700 затриманих під час війни уже викликає дискусії в ізраїльському суспільстві.
Для ХАМАС ця угода — не капітуляція, а тактичний перепочинок. Лідери руху заявляють, що роззброєння неможливе, бо воно «означає здачу». Для них збройна боротьба — єдина форма спротиву ізраїльському контролю. Саме тому міжнародні посередники говорять не про «мир», а про «паузу».
Попри офіційне припинення вогню, на горизонті ще здіймається дим. Кожен вибух — це нагадування про крихкість домовленостей. Але навіть така пауза — шанс, який не можна втратити.
Дипломати з Катару, Єгипту та США сподіваються, що перемир’я стане основою для більш тривалого врегулювання. Вашингтон підтвердив свою участь у спостереженні за виконанням домовленостей. У кулуарах говорять, що саме Дональд Трамп може спробувати використати угоду як аргумент своєї миротворчої ролі.
На узбережжі Гази тим часом діти збирають уламки, дорослі лагодять двері, що залишилися після обстрілів. Ці дрібниці виглядають як символ — життя, яке повертається, попри все.
І хоча обидві сторони продовжують висувати свої умови, на вулицях з’являється відчуття, що війна втомила всіх. Люди не шукають тріумфу — вони шукають тиші.
Якщо ж угода протримається бодай кілька днів, гуманітарні місії зможуть повернутися до анклаву. Медики готують плани евакуації поранених, а агенції ООН розробляють маршрути доставки води та ліків. Усе це можливо лише за умови, що гармати справді замовкнуть.
Мир у Газі ще не настав — лише шанс на нього. І кожен, хто крокує дорогою між руїнами, розуміє: цей шанс вартий будь-якої ціни.
