Європейський Союз активно шукає нові фінансові механізми, щоб гарантувати підтримку України у війні проти Росії. Один із ключових інструментів – створення так званої «репараційної позики», яка буде забезпечена замороженими російськими активами. Ідея передбачає, що Україна повертатиме кошти лише після того, як отримає компенсації від Москви за воєнні руйнування.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн минулого тижня представила концепцію, що дозволить залучити до фінансування Києва частину з понад 210 мільярдів євро, заблокованих у Європі після вторгнення Росії. Водночас мова йде не про конфіскацію активів, а про їхнє використання як основи для випуску облігацій.
Ключова проблема полягає в ризику угорського вето. Будапешт, який зберігає тісні економічні зв’язки з Москвою, вже неодноразово блокував санкційні рішення ЄС. Тому Брюссель розглядає можливість створення «коаліції охочих», яка змогла б обійти необхідність одностайного голосування всіх 27 членів.
За попереднім планом, заморожені кошти будуть замінені на облігації з нульовим купоном, випущені Єврокомісією. Гарантії на них нададуть або всі країни ЄС, або лише ті, хто захоче долучитися. Це дозволить уникнути шантажу з боку окремих держав і водночас зберегти політичну єдність.
Експерти пояснюють, що більшість заморожених активів уже перетворені на грошові депозити у бельгійському депозитарії Euroclear. Нині вони генерують лише скромні відсотки, які ЄС використовує для обслуговування $50-мільярдного кредиту G7 для України. Переміщення коштів у спеціальний фонд дозволить отримати вищі прибутки.
За словами європейських чиновників, гарантійні ризики залишаються низькими, адже санкції проти Росії діятимуть доти, доки вона не залишить територію України, включно з Кримом. Це означає, що активи й надалі залишатимуться заблокованими, а загроза позовів з боку Москви є мінімальною.
Участь Угорщини у схемі розглядається як несуттєвий фактор: її економічна вага замала, щоб вплинути на стабільність позики. Якщо Будапешт відмовиться, механізм усе одно запрацює завдяки міжурядовій угоді решти партнерів.
Аналітики вважають, що новий підхід стане проривом у фінансуванні оборони України. Він дає змогу перетворити заморожені активи Росії на джерело довгострокових ресурсів, не чекаючи на політичні домовленості про репарації. Це також стане сигналом Кремлю, що санкційний тиск не лише зберігається, а й трансформується у реальну підтримку Києва.
Для України йдеться про шанс отримати значні кошти для покриття бюджетного дефіциту та військових витрат у період, коли пряме фінансування з боку США скорочується. ЄС бере на себе більшу частину відповідальності, зміцнюючи свій статус ключового донора й політичного гаранта.
Таким чином, ідея «репараційної позики» на базі російських активів може стати першим масштабним фінансовим механізмом, який перетворить санкції на реальний ресурс для відбудови та оборони України. Якщо проєкт буде реалізовано, це закріпить нову роль ЄС у глобальній архітектурі безпеки й покаже, що навіть внутрішні суперечності не здатні зламати солідарність із Києвом.
