Європейський Союз перебуває на етапі, коли власні санкційні інструменти проти Росії майже вичерпані. Після ембарго на нафту й газ, а також численних обмежень у сфері транспорту та фінансів, новий пакет заходів більше спрямований на другорядних посередників та «тіньовий флот». Та справжня інтрига полягає у рішенні Вашингтона: чи наважиться Дональд Трамп на введення вторинних санкцій, які б ударили по Китаю та Індії — ключових економічних партнерах Москви.
19-й пакет санкцій, який планують ухвалити у вересні, майже не зачіпатиме нових енергетичних обмежень. ЄС уже затвердив нижчу цінову стелю на нафту, заборону на продукти переробки російської сировини та покарання компаній, пов’язаних із Nord Stream. Проте цього недостатньо, аби ще більше вдарити по воєнній економіці Кремля.
Аналітики наголошують: лише вторинні санкції США можуть реально паралізувати російську економіку. Мова йде про покарання для компаній і країн, які продовжують співпрацювати з Москвою. Такі заходи вже змусили Індію переглянути імпорт російської нафти. Наступним кроком може стати Китай — головний стратегічний партнер Кремля.
На тлі переговорів у Алясці багато оглядачів відзначили, що Путін пішов на контакт із Трампом лише після введення високих тарифів проти Індії. Сам Дональд Трамп пригрозив «масивними санкціями або тарифами» у разі провалу мирних переговорів. Це залишає простір для тиску, який ЄС самотужки здійснити не може.
Попри декларативну «міцність», економіка РФ перебуває на межі рецесії. Низькі ціни на нафту, стагнація оборонної промисловості, банківська криза й величезні військові витрати створюють умови для внутрішнього вибуху. Водночас удари українських дронів по нафтопереробних заводах та «Дружбі» підривають основні джерела доходу Кремля.
Окрім економічних заходів, обговорюється заборона вільного пересування російських дипломатів у межах Шенгену. Чехія виступає за повне обмеження цього привілею, називаючи його інструментом шпигунської діяльності. Це свідчить, що ЄС шукає нетрадиційні способи впливу на Росію.
Угорщина та Словаччина традиційно виступають проти нових санкцій, захищаючи власні енергетичні інтереси. Проте дипломати впевнені, що зрештою буде знайдено компроміс, як і в попередні 18 разів.
Поки ЄС дискутує, Україна власними атаками знижує прибутки Кремля. Руйнування нафтопереробних потужностей і трубопроводів суттєво скорочує валютні надходження Росії. Це підтверджує: військова складова санкційного тиску працює швидше й ефективніше за політичні дискусії.
ЄС майже вичерпав свій арсенал обмежень. Подальший успіх залежить від рішучості США. Якщо Трамп застосує вторинні санкції проти Китаю та інших партнерів Росії, Кремль опиниться у справжній економічній пастці. Якщо ж ні — санкційна політика ЄС ризикує перетворитися на символічний жест без реального впливу.
