Європейська дипломатія переживає рідкісний момент концентрації. Президент Франції Еммануель Макрон запросив понад 30 лідерів держав до Парижа, аби представити варіанти гарантій безпеки для України у випадку припинення війни. Поруч із Володимиром Зеленським він заявив: «Безпека України — це безпека Європи».
Європейська ініціатива складається з трьох рівнів. Перший — посилена армія України, майже мільйонна, здатна самостійно відбити повторний напад. Для цього союзники готові інвестувати в ППО та ракети дальньої дії. Другий — «сили запевнення», невеликий контингент у тилу, який демонструватиме готовність реагувати. Третій — участь США, принаймні у сфері розвідки, супутникового спостереження та командування.
Західна Європа прагне переконати Дональда Трампа, що Україна не залишається сам-на-сам. Після його зустрічі з Володимиром Путіним в Алясці виникли побоювання, що Білий дім схиляється до «російського плану миру», який передбачає поступки територіями. Париж і Берлін намагаються показати, що континент готовий брати на себе відповідальність, не знімаючи тягаря з Вашингтона.
Рятувальники у житловому будинку, який минулого місяця в Києві був уражений російською балістичною ракетою — Фінбарр О'Райлі
Німеччина, Польща й Італія, як і США, категорично виключили відправку військ безпосередньо в Україну. Канцлер Фрідріх Мерц заявив: «Я ментально готовий до довгої війни». Більшість союзників обмежуються підготовкою українських солдатів і технічними програмами допомоги. Європейські експерти наголошують: невеликий контингент не стримає Кремль, якщо США не підтвердять гарантії.
Для Києва основою будь-якого миру є сильна власна армія. Зеленський наголосив: без довготривалих інвестицій у ЗСУ жодні «сили запевнення» не матимуть значення. Українські аналітики також сумніваються, що Європа реально готова воювати, але бачать користь від авіаційних місій із захисту західного неба.
Від часу зустрічі Трампа і Путіна Москва активізувала ракетні удари по Україні та відмовилася від швидкої зустрічі з Зеленським. Це підкреслює: будь-який «мирний план» без військових гарантій стає фікцією. Саме тому Макрон прагне показати, що Європа не лише говорить про підтримку, а й створює механізми її реалізації.
Парижський саміт — це домашнє завдання Європи перед США і Кремлем. Чи стане він справжнім фундаментом миру, залежить від трьох умов: єдності континенту, готовності інвестувати у ЗСУ та ясного сигналу від Вашингтона. Інакше «коаліція охочих» ризикує перетворитися на коаліцію символів.
