Після саміту Дональда Трампа та Володимира Путіна в Анкориджі розгорнулися інтенсивні дипломатичні дискусії. Ключове питання: чи може мирна угода відбутися без попереднього припинення вогню. Для України це питання виживання, для Росії — можливість використати військову перевагу на переговорах.
Голова дипломатії ЄС Кая Каллас наголосила, що Росія не має наміру завершувати війну найближчим часом. Вона підкреслила: Путін намагається затягнути переговори, не припиняючи бойових дій. ЄС закликає США посилити тиск на Кремль, але визнає, що поки Вашингтон не демонструє достатньої рішучості.
У спільній заяві лідери Франції, Німеччини, Британії, Італії, Фінляндії та Польщі пообіцяли продовжувати санкційний тиск. Вони підкреслили: доки триває вбивство українців, економічний тиск на Росію лише зростатиме.
Еммануель Макрон заявив, що Франція й надалі стоятиме на боці України та наголосив на традиційній ненадійності Москви. Прем’єр Британії Кір Стармер підкреслив важливість надання Києву безпекових гарантій. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц ініціював координацію між союзниками щодо подальших кроків мирного процесу.
Однак усі вони уникли прямого заклику до негайного припинення вогню, що довгий час було ключовим принципом європейської стратегії. Це свідчить про намагання не загострювати відносини з Трампом.
Володимир Зеленський у своїй заяві підкреслив необхідність «справжнього миру, а не паузи між вторгненнями». Водночас він наполіг, що «вбивства мають припинитися якомога швидше». Його слова показали обережність: Київ не хоче відкрито суперечити Трампу, але й не готовий відмовитися від вимоги припинення вогню.
Українські парламентарі скептично оцінили пропозицію Джорджі Мелоні щодо «колективної безпеки за зразком статті 5 НАТО». Вони вважають формулювання надто розмитим, щоб реально стримувати Кремль.
Після зустрічі з Путіним Трамп заявив, що безпосередня мирна угода краща за перемир’я. Це різко контрастує з попередніми домовленостями США та Європи, які наполягали на спершу припиненні бойових дій.
Такий підхід вигідний Росії: вона зберігає військовий тиск, використовуючи його як аргумент у переговорах. Для України ж перемовини без припинення вогню означають ризик втратити ще більше територій і людей.
Дмитро Медведєв після саміту заявив, що зустріч пройшла «спокійно, без ультиматумів». Він підкреслив, що Трамп «припинив нарощувати тиск» на Росію. Це було подано як перемога Кремля: відповідальність за подальші результати переговорів перекладається на Київ та Європу.
Європейські лідери залишаються єдиними у підтримці України та збереженні санкцій, але поступово зсуваються в бік більш гнучких формулювань, щоб не вступати у відкрите протистояння з Білим домом.
Україна ж опинилася між двома векторами: з одного боку, потреба у негайному припиненні вогню, з іншого — ризик бути змушеною погодитися на переговори з позиції слабшої сторони.
Ситуація після саміту в Алясці демонструє, що Росія намагається використати дипломатію як продовження війни іншими засобами. США під керівництвом Трампа просувають підхід, який потенційно вигідний Кремлю. Європа балансує між принципами й прагматизмом, а Україна бореться за виживання і справедливий мир.
