У світі католицької церкви, що переживає пошук наступника Папи Франциска, ім’я італійського кардинала Маттео Дзуппі дедалі частіше з’являється у списках потенційних понтифіків. Архієпископ Болоньї, якому нині 69 років, поєднує у собі багато якостей, які сучасні віряни, єпископат і навіть світська спільнота хочуть бачити у главі Римсько-католицької церкви: близькість до людей, щире служіння бідним, готовність до діалогу, відкрите ставлення до складних соціальних тем і активну миротворчу позицію на міжнародній арені.
Кардинал Дзуппі — постать, яка формувалася в серці Риму, з юнацьких років працював із бідними в громаді Святого Егідія (Sant’Egidio), яка не лише допомагає нужденним, а й відома своєю участю в міжнародних мирних переговорах. Його священницьке покликання зросло в атмосфері служіння і жертовності. Після рукоположення він став віце-ректором базиліки Санта Марія ін Трастевере, а згодом духовним лідером цієї громади.
У 2019 році Папа Франциск призначив його кардиналом, і цей вибір багато хто розцінив як знак наступності: обидва відомі своєю неприязню до церковної помпезності та пріоритетом соціального служіння. Франциск їздив на громадському транспорті в Буенос-Айресі, Дзуппі — на велосипеді вулицями Болоньї. Папа оселився в гостьовому будинку, кардинал — у будинку для літніх священників. І якщо Франциск намагався відкрити двері для ЛГБТ-католиків, Дзуппі пішов ще далі — написав передмову до італійського видання книги отця Джеймса Мартіна, який закликав до діалогу з гомосексуальними вірянами.
Його неформальний імідж доповнюється щирим бажанням бути “пастирем для всіх”. У Болоньї та Римі його часто називають просто “Дон Маттео”, як вигаданого телевізійного священника-детектива, що вирішує складні життєві та моральні дилеми.
Але Дзуппі — не лише символ внутрішніх реформ. Він також став обличчям католицької дипломатії: у 1992 році як представник Sant’Egidio допоміг досягти миру в Мозамбіку після багаторічної громадянської війни. Його досвід використали і у 2023 році, коли Папа Франциск призначив його спеціальним посланцем у миротворчій місії між Україною та Росією. Попри неможливість досягти припинення вогню, його робота дала результат: відбувся обмін військовополоненими та викраденими дітьми. Посол України у Ватикані Андрій Юраш назвав цю місію “одним із найсильніших проявів підтримки України з боку Святого Престолу”.
Саме в день похорону Папи Франциска Дзуппі зустрівся з президентом Володимиром Зеленським, який подякував Ватикану за дипломатичні зусилля. Така підтримка не залишилася непоміченою і в українських ЗМІ, і в середовищі європейської дипломатії. Це зробило кардинала ще більш помітною фігурою на тлі можливих змін у ватиканській ієрархії.
Водночас не всі сприймають його беззастережно. Ватиканський аналітик Сандро Маджістер вважає, що його тісні зв’язки з громадою Святого Егідія можуть викликати занепокоєння у частини кардиналів-виборців, які побоюються впливу “зовнішньої олігархії” на майбутній понтифікат. Крім того, критики нагадують, що батько Дзуппі працював у Ватикані, а мати була племінницею впливового кардинала — тобто йому не бракувало зв’язків із церковною елітою.
Проте його дії на посаді президента Італійської конференції єпископів свідчать про готовність до відкритого діалогу навіть у складних темах. Одним із перших кроків він ініціював розслідування випадків сексуального насильства в церкві Італії. Хоча перший звіт був розкритикований за обмеженість і залежність від церковних структур, навіть активісти визнали, що Дзуппі зробив більше, ніж його попередники. Франческо Занарді, очільник правозахисної організації Rete l’Abuso, зазначив, що кардинал не уникав зустрічей із жертвами й намагався почути навіть незручну правду.
Його здатність до діалогу підкреслює й Массімо Марацціті з Sant’Egidio, який наголошує на досвіді Дзуппі як посередника “між протилежними світами”. У цьому полягає його справжній потенціал як лідера: не у харизмі чи амбіціях, а в здатності будувати мости у світлі справедливості та віри.
Чи стане Маттео Дзуппі наступним Папою — залежить від багатьох факторів: балансу сил у конклаві, політичних настроїв усередині курії, та загального бажання церкви продовжити лінію Папи Франциска. Але очевидно одне: якщо церква обере шлях пастирської відкритості, соціального діалогу та миротворчості, кардинал Дзуппі буде одним із найсильніших кандидатів.
