Початково ініціатива запускалася як короткостроковий інструмент підтримки, розрахований до 1 травня. Однак динаміка попиту та фактичне охоплення змусили переглянути горизонт планування. За трохи більше ніж місяць програмою скористалися понад два мільйони українців, що перетворило її з експерименту на масовий інструмент компенсації.
Ключовою причиною продовження стала не лише інфляційна напруга на ринку енергоносіїв, а й структура користувачів. Переважна більшість учасників — власники авто бюджетного сегмента з невеликим об’ємом двигуна, тобто саме ті, для кого витрати на бензин чи дизель є критичною часткою щомісячного бюджету. За попереднім аналізом «Дейком», це формує соціально адресний ефект без складної системи відбору.
Водночас уряд скоригував верхню межу виплат. Із 1 травня максимальна сума кешбеку становитиме до 500 гривень на місяць на одного користувача. Це рішення не випадкове: воно фактично підганяє параметри програми під реальну поведінку споживачів, адже більшість уже отримувала компенсації на рівні, близькому до цієї межі.
Механіка залишається незмінною. Кешбек нараховується за придбання пального на автозаправних станціях, що приєдналися до програми «Національний кешбек». Виплати здійснюються у безготівковій формі, що дозволяє державі контролювати прозорість операцій і одночасно стимулювати безтіньовий обіг на ринку АЗС.
Сам факт масового підключення користувачів свідчить про глибшу проблему — структурну залежність економіки від вартості пального. Для малого бізнесу, логістики та щоденних поїздок домогосподарств ціни на бензин і дизель прямо конвертуються у кінцеву вартість товарів і послуг. Кешбек у цьому контексті стає не лише соціальним, а й макроекономічним інструментом стримування витрат.
Важливо, що програма не робить різниці між типами пального — бензин, дизель і частково альтернативні види покриваються в однаковій логіці. Це дозволяє уникнути перекосів у споживанні та не стимулює штучний перехід на інші енергоносії лише через фінансові стимули.
Однак продовження програми ставить перед урядом і нові виклики. По-перше, це бюджетне навантаження, яке зростає разом із кількістю учасників. По-друге, ризик звикання до тимчасових інструментів підтримки, які з часом можуть втратити ефективність або стати політично складними для згортання.
У короткостроковій перспективі рішення виглядає виправданим: воно стабілізує витрати населення, підтримує купівельну спроможність і знижує соціальну напругу. Але в довшому горизонті питання вартості пального залишиться системним — і вимагатиме не лише компенсацій, а й структурних рішень у сфері енергетики, податкової політики та розвитку альтернативного транспорту.
Продовження кешбеку до кінця травня — це не фінал, а радше пауза перед наступним етапом. Від того, чи стане програма частиною постійної політики або залишиться антикризовим інструментом, залежатиме не лише стан ринку АЗС, а й загальна модель державної підтримки споживача в умовах нестабільних цін на енергоносії.
