Переговори в Стокгольмі можуть стати останнім шансом зупинити нові митні обмеження, посилення санкцій та розкол у світовій економіці, охопленій конфліктами і протистояннями.
Перемир’я без миру: що стоїть за ініціативою США та Китаю
Зустріч США і Китаю, запланована на 28 липня у Стокгольмі, стала несподіваним вікном надії у всеохопному тиску, який останні роки панує у світовій торгівлі. Йдеться про можливе продовження "тарифного перемир’я" ще на 90 днів. Ця домовленість, вперше укладена у травні, закінчується вже 12 серпня, і обидві сторони відчувають очевидну потребу не допустити чергової ескалації.
Американські та китайські джерела погоджуються: конфлікт виглядає виснаженим, а його продовження – ризикованим. Занадто багато ставок зроблено, занадто глибоко переплетені економіки двох держав. І хоча очікувати проривів у Стокгольмі не варто – йдеться радше про обмін позиціями, – сам факт того, що діалог триває, вже сприймається як позитивний сигнал.
Китай, який продовжує домагатися зниження торговельних бар’єрів, має конкретну мету – скасування 20%-вих тарифів на фентанілові речовини, впроваджених адміністрацією Дональда Трампа. Однак жодних ознак поступок із боку США наразі не спостерігається. Навпаки – середній тариф на китайські товари в США сьогодні сягнув понад 51%, що створює майже непробивний бар’єр для імпорту.
Втім, китайська риторика залишається дипломатично м’якою. Газета "Женьмінь Жибао", рупор Комуністичної партії, акцентує на конструктивності намірів Пекіна та бажанні використати шведську платформу для зміцнення довіри. І хоча американська сторона також не вдається до гострих заяв, сигнал з боку міністра фінансів Скотта Бессента про готовність продовжити перемир’я, говорить про те, що економічна логіка наразі перемагає політичну.
Взаємна недовіра як новий стандарт
Попри дипломатичні зусилля, що охоплюють торговельні питання, в повітрі витає відчуття глибокої недовіри. Переговори у Стокгольмі мають не лише економічний, а й геополітичний контекст. Вашингтон із підозрою стежить за діями Китаю, який, за словами американських дипломатів, продовжує підтримувати російський режим у його діях проти України.
Посол США в НАТО Метью Вітакер нещодавно прямо заявив, що Пекін "прорахувався", надаючи економічну допомогу державі, яка веде масштабні бойові дії. В ООН озвучені ще гучніші звинувачення – мовляв, Китай бере безпосередню участь у забезпеченні воєнної машини Росії. У свою чергу Євросоюз запровадив обмеження проти кількох китайських банків, що викликало бурхливу реакцію у Пекіні.
Усередині самої КНР почалась справжня інформаційна кампанія проти санкцій, а високопосадовці вже відкрито вимагають їх скасування. Такі кроки свідчать про те, що економічний тиск з боку Заходу відчутний не лише на рівні корпорацій, а й у макрополітичному управлінні. Саме тому нове "тарифне перемир’я" може дати час на відновлення стратегічного балансу, хоча б тимчасово.
Чи можливі вторинні санкції? Головна інтрига
Поки США і Китай намагаються уникнути торговельного загострення, постає нове питання: як можливе перемир’я співвідноситься з ультиматумом президента Дональда Трампа, оголошеним 14 липня? Тоді він поставив чітку вимогу: 50 днів на припинення збройної агресії проти України. У разі ігнорування – жорсткі санкції не лише проти країни-агресора, а й проти її ключових партнерів.
Першими в черзі – Китай, Індія та Туреччина. І хоча офіційно ніхто не заявляє про впровадження вторинних санкцій, риторика Білого дому, а також конкретні дії на рівні Конгресу вказують на реальну готовність до радикальних кроків. Зокрема, Сполучені Штати тиснуть на китайський нафтовий сектор, підозрюючи його в прихованій співпраці з постачальниками сировини з Росії.
У цьому контексті рішення про продовження перемир’я виглядає як спроба знизити напруженість на одному фронті, щоби зосередитись на іншому. Торговельна війна між США та Китаєм вже не є головною загрозою. Натомість, новою лінією фронту стає стратегічне протистояння в енергетиці, оборонних технологіях і глобальних ланцюгах постачання.
Трамп неодноразово заявляв, що не дозволить фінансувати агресію за рахунок торгівлі з цивілізованими країнами. Його адміністрація вже готує законопроєкти, що передбачають санкції проти будь-яких компаній і фінансових установ, які мають справу з російськими ресурсами. Китай у цьому списку – перший, і саме він може стати головним полем бою майбутньої економічної блокади.
TikTok як маркер політичного тиску
Окремою темою переговорів у Стокгольмі стане платформа TikTok. Її вже давно вважають потенційною загрозою для безпеки США, з огляду на контроль з боку китайських структур. Міністр торгівлі США Говард Лутнік підтвердив, що обговорюється можливість заборони TikTok на американському ринку, якщо він не змінить власника.
Ця тема виходить за межі класичних економічних дискусій. Вона стосується технологічної автономії, контролю за даними, впливу на молодь і навіть питань цифрового суверенітету. Позиція США щодо TikTok виявляє глибину кризи довіри до Китаю. І навіть якщо перемир’я буде продовжено, факт загрози блокування TikTok засвідчує: конфлікт не зник, він просто переходить у нові форми.
Цифрова безпека, яка ще кілька років тому була предметом лише аналітичних центрів, сьогодні перетворилася на один із головних пріоритетів державної політики. І поки Китай намагається позиціонувати себе як конструктивного партнера, ситуація з TikTok нагадує: жодна технологічна платформа не може бути поза політикою.
У пошуках вікна можливостей
Переговори у Швеції – не про рішення, а про часовий буфер. Це спроба виграти декілька тижнів, перш ніж глобальна напруга досягне нової критичної позначки. І Вашингтон, і Пекін чудово розуміють: наступна помилка може бути фатальною – не лише для них, а й для всієї глобальної економіки.
Європейський союз уважно стежить за ходом переговорів, адже будь-яке загострення митного протистояння між США і КНР одразу позначається на європейських ринках. Крім того, можливість впровадження санкцій проти Китаю як реакції на підтримку агресії в Україні може викликати ланцюгову реакцію.
Світ увійшов у фазу, де вже недостатньо просто уникати конфліктів. Потрібно формувати нову систему довіри, в якій економічні інтереси не ставатимуть заручниками геополітичних амбіцій. Перемир’я між США і Китаєм – лише один фрагмент великої мозаїки, яку ще належить зібрати.
