Новий формат без Брюсселя: Європа шукає порятунок без США
У понеділок у Парижі французький президент Еммануель Макрон зібрав лідерів ключових європейських країн: Німеччини, Італії, Іспанії, Польщі, Данії та Великої Британії. Це був незвичний саміт не лише через формат, а й через відсутність багатьох гравців: Орбана, Фіцо та навіть балтійських країн, які традиційно займають жорстку позицію щодо Росії.
Цей формат показав: терпіння до повільних процесів у Брюсселі вичерпалося. Європа більше не може чекати на консенсус 27 країн — вона змушена діяти швидко.
Чому без Брюсселя? Проблема консенсусу та гальмування рішень
ЄС уже три роки намагається зберігати єдність у санкціях проти Росії, але щоразу стикається з опором Угорщини та Словаччини. Вето Віктора Орбана на нові пакети санкцій стало символом безсилля Брюсселя у кризових питаннях.
Прем’єр Польщі Дональд Туск прямо пояснив причину вузького формату:
«Це зібрання найбільш залучених і впливових європейських країн. Нам потрібні рішення, а не нескінченні дебати».
«Коаліція запрошених»: хто в грі та хто поза нею
Формат був чітко вибірковим. У коло «запрошених» увійшли:
- Франція — ініціатор зустрічі та традиційний лідер у сфері європейської оборони.
- Німеччина — економічний локомотив Європи, попри сумніви щодо військової активності.
- Велика Британія — хоча й поза ЄС, але готова відправити війська для забезпечення майбутнього перемир’я в Україні.
- Польща — головний регіональний гравець та прихильник сильної оборони проти Росії.
- Італія, Іспанія, Данія — впливові члени ЄС, готові долучитися до формування спільної стратегії.
Президент Франції Еммануель Макрон вітає президента Європейської комісії Урсулу фон дер Ляєн на зустрічі з європейськими лідерами щодо України та європейської безпеки в Єлисейському палаці в Парижі в понеділок. Абдул Сабур
Кого не покликали і чому:
- Угорщина (Віктор Орбан) та Словаччина (Роберт Фіцо) — через проросійські позиції.
- Балтійські країни (Латвія, Естонія) — хоча вони є найгучнішими критиками Росії, їх відклали «на другий етап» переговорів, мотивуючи це прагматичністю формату.
Аналогічна ситуація була і під час підписання ядерної угоди з Іраном, коли Франція, Німеччина та Велика Британія діяли у форматі «E3», обійшовши решту членів ЄС.
План дій: пошук стратегії без американської парасольки
Зустріч у Єлисейському палаці була викликана заявою Дональда Трампа, що він готовий «негайно» почати переговори з Путіним про мир. Це залишає Європу сам на сам із російською загрозою.
Головні питання на порядку денному:
- Як допомогти Україні отримати справедливий мир, а не капітуляцію?
- Як зміцнити європейську оборону без підтримки США?
Різні бачення однієї проблеми: розкол серед «запрошених»
Після 3,5 годин дискусій єдності не з’явилося:
- Велика Британія (Кір Стармер): готова відправити війська для контролю над можливим перемир’ям. Стармер також планує зустріч у Вашингтоні, щоб переконати Трампа, що США не можуть повністю зникнути з європейської безпеки.
- Польща (Дональд Туск): категорично проти відправки військ, посилаючись на власні загрози з боку Калінінграда та Білорусі.
- Німеччина (Олаф Шольц): обережно відмовився від ідеї миротворчої місії, назвавши її «передчасною» та «високоризикованою».
Макрон вітає прем'єр-міністра Великобританії Кейра Стармера перед неформальною зустріччю європейських лідерів для обговорення України та європейської безпеки в Єлисейському палаці в Парижі в понеділок. Людовік Марін
Фактор часу: чи не запізнилася Європа?
Професор Ананд Менон, експерт з європейської безпеки, підсумував:
«Якщо ми хотіли підготуватися до другого терміну Трампа, треба було почати ще під час першого».
Він також зазначив, що військова політика в ЄС традиційно базується на «коаліціях охочих» — як під час операції в Лівії у 2011 році, де діяли Франція, США та Британія, а не структура НАТО чи ЄС.
Що далі? Сценарії розвитку подій:
- Поглиблення «коаліції запрошених» — створення нового оборонного союзу поза рамками ЄС.
- Відкриття до інших партнерів: ймовірне підключення балтійських країн та Нідерландів на наступних етапах.
- Пошук консенсусу у сфері оборонного виробництва: Європі потрібно терміново наростити військовий потенціал, але на це підуть роки.
Висновок: Розкол чи новий початок?
Міні-саміт Макрона показав, що у критичні моменти велика Європа готова діяти без Брюсселя. Але одночасно він оголив глибокі суперечності: як діяти, хто має платити ціну та хто нестиме основний тягар ризиків.
Чи стане «коаліція запрошених» зародком нової європейської стратегії безпеки — покаже час. Але одне очевидно вже зараз: епоха єдності заради консенсусу у Європі закінчується. Настає час єдності заради дії.
Президент Об’єднаних Арабських Еміратів шейх Мухаммед бін Заїд Аль-Нахайян (праворуч) і президент України Володимир Зеленський (ліворуч) розмовляють під час зустрічі в Абу-Дабі, Об’єднані Арабські Емірати, у понеділок, 17 лютого 2025 року. WAM
