У середу вперше за понад десять років відбувається конклав для обрання нового папи — і за історію Католицької церкви тут голосуватимуть найбільше кардиналів водночас. Дев’ять фресок Мікеланджело та інших Ренесансних майстрів стануть свідками початку процесу, який триває вже понад два тижні після смерті Папи Франциска. 133 виборних кардинали, відібрані після смерті понтифіка, зберуться в Сикстинській капелі, заблоковані від зовнішнього світу, щоб серед ізольованої атмосфери та суворої секретності знайти свого наступника.
Ніколи раніше в історії не було такої кількості голосуючих кардиналів — минулі конклави обмежувалися менш ніж 120 учасниками. Цьогорічний конклав починається на тлі складних внутрішніх викликів: Церква стикається з необхідністю ухвалення доленосних рішень щодо свого подальшого курсу, розв’язання фінансових проблем і поставання питання відповідальності за минулі скандали сексуального насильства. Багато хто побоюється, що в умовах глибокого розколу між прогресивними та консервативними крилами обрання може затягнутися або дати непередбачуваний результат.
Це перший папський конклав за понад десять років, трохи більше ніж через два тижні після смерті Папи Франциска. Аманда Перобеллі/Reuters
Ранок у середу почався з урочистої Святої Меси в базиліці Святого Петра, де кардинали молилися за вдалий вибір нового понтифіка. Близько 16:30 за місцевим часом вони пройдуть до Сикстинської капели, складуть присягу суворо дотримуватися конклавних правил і повністю відмовляться від будь‑якого зв’язку із зовнішнім світом — без телефонів, інтернету чи повідомлень. Після першої та, можливо, кількох наступних сторінок у «журналах таємниці» їм доведеться ночувати у ватиканських готелях, щоб наступного дня повернутися для нових раундів голосувань.
Конклав триватиме доти, доки жоден претендент не набере двох третин голосів. Щодня заплановано чотири тури: два вранці та два в післяобідній час. Якщо в середу рішення не буде ухвалено, голосування продовжиться вночі та у четвер. Минулі вибори зайняли два дні, однак зараз, через політичну розмаїтість призначених Франциском кардиналів, аналітики не виключають й тривалішого процесу.
Передбачити результат завжди складно, але ставки величезні. Серед головних претендентів називають кардинала П’єтро Пароліна з Італії — колишнього державного секретаря Святого Престолу — і кардинала Луїса Антоніо Тагле з Філіппін, де католицька спільнота невпинно зростає. Паролін уособлює спадкоємність курсу Франциска, а Тагле може представити потужний голос Південно-Східної Азії.
Багато кардиналів, призначених Франциском, зустрічаються один з одним вперше. Дімітар Ділкофф
Кожен голос у конклаві фактично стає референдумом щодо курсу Франциска: чи продовжуватиме Церква його політику відкритості й включення (інклюзії людей у нетрадиційних союзах, захисту мігрантів, прозорості фінансів), чи повернеться до консервативних традицій і зосередиться на зміцненні догматичної єдності. Прогресивне крило вважає, що слід розвивати реформи, які Франциск лише почав, зокрема більше прав дияконам чи можливість окремих спрощень целібату, тоді як консерватори вбачають у цьому ризик розвалу церковної дисципліни.
Незвичність сучасного конклаву полягає й у тому, що багато кардиналів вперше зустрічаються особисто. За 12 років понтифікату Франциска він значно оновив Колегію кардиналів, запросивши єрархів із віддалених регіонів Африки, Азії та Латинської Америки. Ці нові обличчя приносять із собою власні пріоритети: соціальну справедливість, стримування екстремізму, місійну дію в зонах конфліктів, що може ускладнити коаліції в капелі.
Попри невизначеність, кардинали зберігають оптимізм, що конклав дасть ясність для 1,4 млрд вірян. У разі тривалого голосування Василіанська капела може перетворитися на арену дипломатичних консультацій і неформальних зустрічей за стінами, де формуються останні домовленості в кулуарах. Утім, жоден ролик із натяками чи закулісними витоками не розкриє справжньої динаміки — вона залишиться суворо за сімома замками ватиканської секретності.
Церква глибоко розділена: прогресивні фракції наполягають на більшій інклюзивності та змінах, а консерватори прагнуть повернути все назад. Джефф Пашуд
Коли ж новий папа отримає необхідну кількість голосів, за його вибором спалахує білий дим із димаря вигравованого хреста на даху капели. Запах ладану й оплески 80 тис. прочан на площі Святого Петра нагадають світу, що 266‑й понтифік розпочинає свою місію в одну з найскладніших епох для Церкви — між глобальними кризами, духовними пошуками і прагненням до оновлення.
У найближчі години Сикстинська капела стане кузнею долі для Католицької церкви, де одне з найстаріших та найзагадковіших голосувань у світі визначить шлях однієї з найбільших релігійних спільнот планети. Зберігаймо спокій і спостерігаймо за цим історичним процесом, який поєднує традицію, мистецтво й політичну драму.
