Українські війська з кінця січня відновили контроль над дев’ятьма населеними пунктами в Запорізькій області та просуваються на південно-східній ділянці фронту. Про це повідомив Генеральний штаб, підкресливши, що операція розпочалася 29 січня і триває.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський заявив, що за останній місяць уперше з літа 2024 року українські сили повернули більше територій, ніж російські змогли захопити. Ця теза сигналізує про потенційний перелом локальної динаміки.
Паралельно про успіхи повідомляє аналітичний проєкт DeepState: за їхніми оцінками, у лютому російські війська зайняли 126 кв. км — найнижчий показник за 20 місяців. Водночас у січні–лютому цього року РФ окупувала 371 кв. км проти 517 кв. км торік. Дані потребують незалежної верифікації.
За попереднім аналізом Дейком, ключ до змін на запорізькому напрямку — поєднання тактичних дій ЗСУ з технологічним фактором: обмеження доступу російських підрозділів до супутникового зв’язку Starlink, що вплинуло на їхню ситуаційну обізнаність.
Командування ДШВ ЗСУ заявило, що обмеження зв’язку ускладнило координацію російських підрозділів на передовій. На сучасному полі бою комунікації — це швидкість ухвалення рішень; їхній збій знижує ефективність оборони укріплених позицій.
У Запорізькій області бої тривають поблизу Олександрівки та Гуляйполя. Якщо українським силам вдасться закріпитися й розширити плацдарми, це може створити передумови для тиску на логістику противника в напрямку Мелітополя.
Водночас східний фронт залишається напруженим. ЗСУ зміцнили контроль над Куп’янськом у Харківській області та утримують оборону поблизу Покровська на Донеччині. Це свідчить про багатовекторність бойових дій.
Зима стала випробуванням: Росія посилила удари по енергетичній інфраструктурі України, намагаючись підірвати тил і моральний стан населення. Попри перебої зі світлом і теплом, оборона на 1200-кілометровій лінії фронту збереглася.
Стратегічно Запорізький напрямок має особливе значення. Він залишається потенційним коридором до Азовського моря. Будь-яке просування тут змінює розрахунки сторін щодо безпеки Криму та сухопутного сполучення РФ з півостровом.
Однак навіть локальні успіхи не означають швидкого перелому. Російські сили зберігають чисельну перевагу в артилерії та авіації, а також значні резерви. Контрнаступальні дії потребують ресурсів і стабільного постачання.
Технологічний аспект війни виходить на перший план. Дрони, супутниковий зв’язок, радіоелектронна боротьба визначають темп операцій. Ситуація зі Starlink показує, наскільки критичною є залежність сторін від приватних інфраструктур.
Політичний вимір також важливий. Президент Володимир Зеленський заявив, що новий раунд переговорів за посередництва США очікується вже цього тижня, попри ескалацію на Близькому Сході. Дипломатія та фронт рухаються паралельно.
П’ятий рік повномасштабної війни формує іншу реальність: жодна зі сторін не має швидкої перемоги. Кожен кілометр повернутої або втраченої території стає аргументом у переговорах і впливає на позиції союзників.
Для України важливо не лише просування, а й утримання. Закріплення на звільнених рубежах, мінування підходів і розбудова оборони — запорука того, що тактичний успіх не перетвориться на тимчасовий.
Міжнародна підтримка залишається визначальною. Поставки боєприпасів, систем ППО та фінансова допомога прямо впливають на здатність ЗСУ розвивати наступ і стримувати атаки на енергосистему.
Поточні події у Запорізькій області свідчать про поступову зміну балансу, але не про стратегічний злам. Попереду — тривала боротьба за ініціативу, де поєднуються військова тактика, технології та дипломатія.
Якщо темп українського просування збережеться, це зміцнить переговорні позиції Києва. Якщо ж російські сили відновлять наступальну активність, фронт знову може стабілізуватися у форматі виснаження.
Ситуація лишається динамічною. Запорізький напрямок стає лакмусовим папірцем того, чи здатні ЗСУ поступово змінювати конфігурацію фронту, чи війна й надалі рухатиметься логікою повільного, дорогого протистояння.
