Міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив, що Тегеран продовжує тісну співпрацю з Росією та Китаєм, включно з військовою сферою. За його словами, ці відносини мають стратегічний характер і охоплюють політичні, економічні та оборонні напрями.
Заява пролунала на тлі війни Ірану зі Сполученими Штатами та Ізраїлем. В інтерв’ю міжнародному мовнику Арагчі підкреслив, що співпраця з Москвою і Пекіном триває вже багато років і не обмежується дипломатичними контактами.
За словами міністра, Іран підтримує «хорошу взаємодію» з обома державами, включно з координацією у військових питаннях. Хоча конкретні деталі такої співпраці він не уточнив, сама заява стала одним із найчіткіших сигналів про можливе поглиблення стратегічного партнерства.
За попереднім аналізом газети Дейком, подібні заяви можуть свідчити про формування нового політичного балансу навколо Ірану. Умови війни змушують Тегеран активніше покладатися на партнерів, які також перебувають у конфлікті із західними державами.
Протягом останнього десятиліття відносини Ірану та Росії суттєво зміцнилися. Особливо помітним це стало після початку повномасштабної війни Росії проти України.
Іран почав постачати Росії безпілотники Shahed, які російські війська використовують для атак на українські міста та інфраструктуру. Пізніше на території Росії навіть було створено виробництво цих дронів.
Спільні інтереси двох країн проявлялися і раніше. Москва та Тегеран підтримували режим Башара Асада у Сирії, де їхні військові та політичні інтереси значною мірою збігалися.
Паралельно Іран активно розвиває стратегічні відносини з Китаєм. У 2021 році сторони підписали масштабну угоду про економічну співпрацю строком на 25 років.
Цей документ передбачає постачання іранської нафти до Китаю та інвестиції Пекіна в іранську інфраструктуру, енергетику та транспортні проєкти.
Таким чином формується складна мережа взаємної підтримки між трьома країнами, які мають напружені відносини із Заходом.
Водночас президент США Дональд Трамп припустив, що Росія може певною мірою допомагати Ірану у нинішньому конфлікті.
Він заявив, що російський президент Володимир Путін «можливо, трохи допомагає Ірану», хоча конкретних доказів такої підтримки американська сторона не оприлюднила.
Трамп також зазначив, що Москва може розглядати це як відповідь на військову допомогу, яку США надають Україні у війні проти Росії.
Ще одним важливим фактором напруження стала ситуація у стратегічно важливій Ормузькій протоці.
Ця вузька водна артерія між Іраном і Оманом є одним із ключових маршрутів світової енергетичної торгівлі. Через неї проходить приблизно п’ята частина світового експорту нафти та газу.
Через ескалацію конфлікту ціни на нафту вже перевищили позначку 100 доларів за барель. Аналітики попереджають, що подальша дестабілізація регіону може спричинити глобальні економічні наслідки.
Іранські військові заявили, що протока закрита для суден країн, які вони вважають ворогами. Йдеться передусім про кораблі США, Ізраїлю та їхніх союзників.
Водночас Арагчі підкреслив, що протока не повністю заблокована для міжнародного судноплавства.
За його словами, танкери та кораблі інших держав можуть продовжувати використовувати цей маршрут.
Попри це, сама загроза обмеження судноплавства викликає занепокоєння на світових ринках.
Будь-яке перекриття Ормузької протоки може миттєво вплинути на глобальні поставки енергоносіїв.
Для багатьох аналітиків нинішня ситуація демонструє поступове формування нових геополітичних альянсів.
З одного боку опиняються США, Ізраїль і їхні союзники. З іншого — держави, які дедалі активніше координують свої дії у відповідь на тиск Заходу.
У цьому контексті співпраця Ірану з Росією та Китаєм може стати одним із ключових факторів подальшого розвитку конфлікту.
Саме тому міжнародні спостерігачі уважно стежать за будь-якими сигналами про військову або політичну підтримку Тегерана з боку цих держав.
Подальша ескалація або, навпаки, дипломатичне врегулювання залежатимуть не лише від подій на полі бою, а й від того, як сформуються нові міжнародні союзи.
І саме ці геополітичні зв’язки можуть визначити майбутній баланс сил на Близькому Сході та далеко за його межами.
