На тлі триваючої «шатл-дипломатії» між Парижем, Лондоном та Вашингтоном делегація України разом із представниками країн Європейського Союзу в середу, 23 квітня, передала Сполученим Штатам повний текст контрпропозицій до американської ініціативи щодо припинення війни з Росією. Цей документ, позначений грифом «OFFICIAL – SENSITIVE», окреслює національну та європейську позицію в переговорах про мир і водночас демонструє єдність Києва та його партнерів з ЄС у ключових питаннях, яким не дають згоду лише Київ та Європа.
Перший розділ контрпропозицій присвячений негайному та повному припиненню вогню в небі, на землі й на морі. Українсько-європейська сторона наполягає, що обидві воюючі сторони мають одночасно розпочати технічні переговори за участі США та інших зацікавлених держав, щоб відразу формалізувати порядок моніторингу та контроль за дотриманням перемир’я. Не менш важливою є вимога повернення всіх незаконно вивезених чи депортованих українських дітей і обмін усіма військовополоненими за формулою «всіх на всіх», без виключення цивільних, яких утримують Росія чи її маріонеткові формування. Такий підхід демонструє, що для України гуманітарний аспект є невід’ємною частиною мирного процесу.
У питанні гарантій безпеки документ закріплює право України отримати «надійні» гарантії від США за зразком п’ятої статті НАТО, хоча формально членство в Альянсі нині не обговорюється через розбіжності серед країн-союзників. Пропонується створити ad hoc групу гарантів із числа європейських та охочих неєвропейських країн, які не встановлюватимуть обмежень на чисельність, озброєння та операційну діяльність підрозділів Збройних сил України та її союзників на українській землі. Важливо, що в тексті також міститься положення про те, що Україна продовжує шлях до вступу в Європейський Союз, що стає ще одним маркером євроатлантичної інтеграції країни.
Територіальні питання запропоновано відкласти до моменту укладення повного та безумовного припинення вогню. Лондонська версія документа пояснює, що переговори мають розпочинатися з уже встановленої лінії контролю на момент початку перемир’я. Зокрема, Київ наполягає на відновленні контролю над Запорізькою атомною електростанцією та Каховським водосховищем за участю США, а також на безперешкодних суднопроходах по Дніпру та контролі над Кінбурнською косою. Такий підхід гарантує, що стратегічні об’єкти й транспортні шляхи стануть надійно захищеними від подальших загроз та блокувань.
Економічний розділ передбачає укладення окремої Угоди про співробітництво в галузі видобутку корисних копалин між США та Україною, що забезпечить підґрунтя для інвестицій у відновлення інфраструктури. Важливою складовою стане фінансове відшкодування Україні збитків, завданих у війні, через використання заморожених російських суверенних активів. Одночасно в тексті прописано механізм «snapback», який передбачає поетапне пом’якшення санкцій проти Росії після досягнення стійкого миру, з можливістю їхнього негайного відновлення у разі порушення умов угоди. Це дозволяє забезпечити необхідний баланс між відновленням економічних зв’язків і збереженням важільного тиску на Кремль.
Контрпропозиції, оприлюднені агентством Reuters, виглядають продуманим компромісом між амбіціями України та очікуваннями західних партнерів. Урядовці в Києві наголошували, що цей текст є віддзеркаленням першочергових національних інтересів і вимагає від США визнання невід’ємності суверенітету України та зобов’язань щодо безпеки. Президент Володимир Зеленський після лондонських переговорів заявив, що документ вже перебуває «на столі Дональда Трампа» й очікує на остаточний розгляд, що може стати вирішальним кроком до миру.
Позиція Києва та ЄС різко контрастує з раніше оприлюдненими пропозиціями спецпосланця США, які включали юридичне визнання анексії Криму і фактичного контролю Росії над частиною українських територій у 2014–2022 роках. Лондонські контрпропозиції відкидають будь-які згадки про передачу українських земель до остаточного домовлення про припинення вогню та гарантії безпеки, що означає збереження непорушності міжнародно визнаних кордонів.
Головні виклики на шляху до узгодження цього документа полягають у небажанні Москви йти на безумовне перемир’я, а також у внутрішніх розбіжностях серед західних союзників щодо ступеня підтримки України. Деякі європейські столиці побоюються, що суворі гарантії безпеки та механізми санкційного «snapback» можуть ускладнити діалог із Росією в інших сферах, таких як енергетика чи торгівля. Проте український та європейський дипломатичний корпус наполягає: тільки чітко прописані умови гарантій та економічного відновлення здатні створити передумови для довгострокового й справедливого миру.
Подальші переговори відбудуться в форматі прямих перемовин між США, представниками ЄС і України, з прицілом на узгодження остаточного тексту до саміту лідерів «Великої сімки». Дипломати очікують, що протягом травня-червня відбудеться серія відеоконференцій, на яких будуть розглянуті технічні деталі моніторингу припинення вогню, юридична форма гарантій безпеки та порядок верифікації територіальних домовленостей.
Роль міжнародних організацій, зокрема ООН та ОБСЄ, в запропонованому документі полягає в підтримці моніторингу та забезпеченні прозорості виконання всіх ключових зобов’язань. Окремо передбачено, що спостерігачі повинні мати безперешкодний доступ до зон, де раніше тривали бойові дії, та до тимчасово окупованих територій після встановлення факту припинення вогню.
Лондонські контрпропозиції демонструють стратегічний підхід України та ЄС до мирного врегулювання — без поспіху визнавати тимчасові «зони впливу» та з чіткими гарантіями відновлення порядку та справедливості. Вони закладають основу для системного повернення до нормального життя, відновлення економіки та забезпечення безпеки в регіоні. Водночас документ залишає достатньо простору для подальших дипломатичних маневрів, що дозволяє адаптувати кінцевий текст угоди до змінних реалій конфлікту.
У перспективі успішне узгодження контрпропозицій та їхня ратифікація всіма сторонами можуть стати запорукою кінцевого завершення війни, відновлення територіальної цілісності України та інтеграції її до європейських та світових інституцій. Однак для цього потрібно не лише політична воля всіх ключових акторів, а й міцні гарантії контролю за реалізацією домовленостей, включаючи механізми санкційного «snapback» і міжнародний судовий нагляд за порушеннями. Лише за таких умов мирний процес матиме шанс стати тривалим і стійким.
