Будь-який мирний договір між Україною та Росією повинен одночасно задовольнити найважливіші безпекові, політичні й гуманітарні вимоги Києва, а також не підірвати довіру Західних партнерів. Перш за все, Україна вимагає «міцних» безпекових гарантій, які перевищують за силою Будапештський меморандум 1994 року. Йдеться про формат, близький до статті 5 НАТО, коли гаранти (США, Великобританія, Франція та інші) зобов’язуються надати військову або політичну підтримку у разі повторної агресії. Але будь-яка така домовленість зобов’язує Захід вступити у конфлікт із Росією, що значно підвищує ризики ескалації глобального протистояння. Одночасно «пусті» гарантії без реальних санкцій і артикулювання механізмів примусу Кремля до виконання можуть залишити Україну вразливою й беззахисною перед новими спробами атаки.
Питання нейтрального статусу стало ключовим розділом переговорів. Росія вимагає остаточної відмови України від вступу в НАТО й заборони іноземних баз на її території. Однак прийняття таких умов порушує конституційний курс України, закріплений у 2019 році, і позбавляє державу права самостійно обирати союзників. Примусова нейтральність означатиме політичну та військову ізоляцію, остаточно перекреслить перспективу членства в структурі євроатлантичної безпеки та послабить довгострокову стійкість держави. У той самий час остаточне виключення з НАТО може підірвати міжнародну підтримку та знизити мотивацію країн-гарантів тримати санкційний тиск на Росію.
Територіальні питання – найбільш болючий і найскладніший розділ угоди. Москва вже незаконно анексувала Крим у 2014 році та контролює більшу частину Донеччини, Луганщини, Запорізької та Херсонської областей, а також незначні території Харківщини. Кремль наполягає на легалізації цих фактів, тоді як Київ категорично проти будь-якого юридичного визнання анексій. Американський проєкт 2022 року пропонував визнати за Росією Крим де-юре і частину Донбасу де-факто в обмін на повернення Україні територій Харківщини та розміщення США наглядової місії на Запорізькій АЕС. Однак будь-яке поступове схвалення анексій суперечить Основному закону України та вкорінює втрату суверенітету.
Санкції залишаються головним важелем впливу на Кремль. Україна наполягає на збереженні жорстких обмежень до повного припинення військових дій, відновлення територіальної цілісності й притягнення Росії до відповідальності за злочини війни. Натомість у США та ЄС все частіше лунають заклики до поступового пом’якшення санкцій із огляду на зростаючі ціни на енергоносії та побоювання економічної кризи. Надто раннє зняття обмежень може значно послабити тиск на Москву й стимулювати її до імітації виконання умов угоди.
Припинення вогню має бути закріплене негайним введенням міжнародних спостерігачів під егідою ООН або ОБСЄ. Затягування цих процедур зі сторони Росії завжди використовувалося як інструмент пропаганди та «гра на час», щоб продовжити бої в зручних для себе районах. Відсутність прозорого та швидкого розгортання місій верифікації призведе до подальших порушень режиму тиші, втрати довіри й неможливості переходу до мирного життя.
Реконструкція України потребуватиме колосальних ресурсів – від сотень мільярдів до трильйона доларів. Ідея використати заморожені російські активи (приблизно 300 млрд дол.) на відбудову деокупованих територій викликає спротив Москви, яка наполягає на «справедливому розподілі» грошей і «праві на своє» у контрольованих регіонах. Якщо Захід не створить єдиного фінансового механізму та чітких правил використання цих коштів, відбудова перетвориться на хаос із корупційними ризиками.
У підсумку кожен із ключових розділів можливого мирного договору — безпекові гарантії, нейтральність, статус територій, санкційний режим, моніторинг режиму тиші та фінансова відбудова — містить як потенційні вигоди, так і серйозні ризики. Успіх залежить від здатності України і її партнерів поєднати жорсткі механізми контролю та санкцій із дієвими гарантіями захисту, а також від готовності Кремля до реальних, а не декларативних поступок. Лише такий баланс дозволить уникнути повторної ескалації та закласти фундамент для стабільного й довгострокового миру.
