Корупція, що зупинила безпеку: як народжувалася схема
Скандал, який розгортається у сфері енергетики, став одним із найгучніших за останні роки. Розслідування Національного антикорупційного бюро України виявило, що учасники проєкту на 4 мільярди гривень, спрямованого на захист трансформаторних підстанцій, відмовлялися розпочинати роботи без попереднього отримання хабарів. Це означало фактичне блокування критичних заходів, покликаних посилити обороноздатність країни в умовах постійної загрози енергетичній інфраструктурі.
З аудіозаписів, оприлюднених НАБУ, видно, що корупційні домовленості мали системний характер. Особи, яких у розмовах ідентифікують як «Тенора» та «Рокета», обговорювали розподіл коштів, розміри хабарів та схеми залучення підрядників. Вони навіть розмірковували над тим, кого «завести» для виконання робіт і як розподілити кошти між своїми людьми.
Замість захисту трансформаторів, який мав би гарантувати стабільну роботу енергосистеми, високопосадовці фактично займалися перерозподілом фінансових потоків. Їхня логіка була простою: будівництво не почнеться, доки не буде узгоджена сума «подяки».
Цинізм у цих розмовах шокує навіть тих, хто звик до корупційних новин. Коли держава інвестує мільярди у безпеку енергетичних об’єктів, ті, хто мали б стояти на сторожі цієї безпеки, перетворюють державні проєкти на особисте джерело збагачення.
Це не просто черговий випадок зловживань — це символ того, як особисті інтереси окремих осіб здатні поставити під загрозу стратегічні інтереси країни.
Від розмов до доказів: як НАБУ розкривало схему
Розслідування НАБУ, за інформацією джерел у бюро, велося протягом кількох місяців. Аудіо- та відеоматеріали, які були оприлюднені 9 липня, дають уявлення про масштаб і глибину змови. У цих записах учасники схеми відкрито обговорюють суми хабарів, строки їх передачі та навіть внутрішні «правила гри».
На одній з плівок фігуранти скаржаться, що «завезли лише 90», натякаючи на недостатній розмір хабаря. Їхні слова про «два тижні, десять днів» свідчать, що процес домовленостей мав затягнутий характер, а будь-яке рішення щодо початку будівництва залежало від того, чи буде передано гроші.
В іншому фрагменті розмови обговорюється створення фіктивних компаній, через які планувалося освоювати кошти. Один із співрозмовників визнає: «Одна компанія є, я її завів. 14-го буде на місці, зустрічається і забирає на субпідряд». Така логістика хабарів виглядала продуманою до дрібниць, що свідчить про високий рівень організації корупційної структури.
НАБУ підтвердило: мова йде про багаторівневу схему, у якій брали участь представники держкомпанії, радники міністрів і бізнесмени, пов’язані з великими підрядними структурами. Цей клубок зв’язків створював ілюзію законної діяльності, під прикриттям якої відмивалися державні гроші.
Кожен фрагмент запису додає нових штрихів до картини масштабної змови, де безпека держави перетворювалась на товар.
Внутрішні домовленості і «чорна бухгалтерія» енергетики
Оприлюднені записи показують не просто випадкові епізоди хабарництва, а цілу систему. У розмовах звучать точні цифри — 2 мільярди, 4 мільярди, 0,10 чи 0,15, що, очевидно, позначають частки, які учасники планували привласнити. Для них це були не абстрактні кошти з державного бюджету, а персональні прибутки, заради яких можна затягнути будь-яке будівництво.
Один з учасників каже: «Мабуть, треба закінчити. Вони віддають 0,10, але охочих за 0,15 достатньо». Ця фраза розкриває цинічну логіку: хто запропонує більший хабар, той і отримає підряд. Усе зводиться до торгу, у якому безпека енергетичних об’єктів відіграє другорядну роль.
Такі дії фактично означають саботаж державних програм захисту енергосистеми. Коли трансформаторні підстанції залишаються без укриття, наслідки можуть бути катастрофічними — не лише технічно, а й стратегічно. В умовах загроз, які переживає країна, будь-яке зволікання з укріпленням об’єктів має ціну, вимірювану не лише грошима.
Деякі аналітики зазначають, що в енергетиці давно сформувалася закрита система впливу, де ключові рішення ухвалюються не публічно, а кулуарно. Ця справа лише підтвердила масштаб проблеми.
Найнебезпечніше у цій ситуації — не лише втрата коштів, а руйнація довіри до самої ідеї реформ у секторі. Адже кожен новий корупційний скандал відкидає назад спроби модернізувати енергетику та залучити інвесторів.
Операція «Мідас»: викриття і наслідки
10 листопада НАБУ та Спеціалізована антикорупційна прокуратура оголосили про початок масштабної операції під кодовою назвою «Мідас». Її мета — виявити всіх учасників схеми, які брали участь у маніпуляціях із державними контрактами у сфері енергетики.
У той же день відбулися обшуки у бізнесмена Тимура Міндіча, міністра юстиції Германа Галущенка, його колишнього радника Ігоря Миронюка та у приміщеннях держкомпанії «Енергоатом». Під час слідчих дій було вилучено фінансові документи, чорнові записи та інші докази, що підтверджують існування корупційних домовленостей.
Народний депутат Ярослав Железняк розкрив частину персоналій: за псевдонімом «Тенор» імовірно стоїть Дмитро Басов — керівник підрозділу безпеки «Енергоатому», а «Рокет» — Ігор Миронюк, ексрадник міністра та людина, яку називають посередником у схемі.
Операція «Мідас» стала показовою не лише через гучні імена, а й тому, що вперше за тривалий час розслідування торкнулося самої верхівки енергетичного сектору. Це сигнал, що навіть ті, хто роками почувався недоторканним, можуть опинитися перед судом.
Експерти прогнозують, що справа може стати прецедентом, після якого правила гри у державних закупівлях у сфері енергетики доведеться змінювати кардинально.
Висновки: випробування для системи і суспільства
Скандал навколо 4 мільярдів гривень, призначених для захисту енергооб’єктів, є не лише історією про хабарі. Це історія про те, як у критичний момент система не витримує випробування моральністю. Там, де мала бути відповідальність перед суспільством, панують особисті інтереси.
НАБУ зробило свій крок — розкрило масштабну корупційну мережу, показавши її внутрішню логіку. Та справжній виклик тепер стоїть перед судами і владою, які мають довести, що жодні зв’язки чи статус не врятують тих, хто зловживає державними ресурсами.
Ця справа стала дзеркалом, у якому відображається стан української енергетики: технічний потенціал поєднується з моральною деградацією керівників. І доки це не зміниться, жодна реформа не буде ефективною.
Проте суспільство вже не те, що десять років тому. Громадський контроль, журналістські розслідування і політичний тиск створюють середовище, де замовчувати такі історії неможливо. І саме це — головна надія на те, що енергетика України зможе очиститися від корупційних тіней.
