У перші дні червня 2025 року в Стамбулі було досягнуто домовленостей про новий етап обміну військовополоненими та репатріацію тіл загиблих за формулою «1 200 на 1 200», з фокусом на молодих і тяжко поранених.
Проте вже в суботу, 7 червня, представники Москви звинуватили Київ у безстроковому відкладенні процесу: за словами помічника президента Росії Володимира Мединського, до місця зустрічі привезли тіла 1 212 українських військових, але українські делегати не з’явилися, і навіть початковий список із 640 прізвищ так і не був підтверджений. Українська сторона заперечила звинувачення, заявивши про відсутність повного реєстру російських військових, яких мають звільнити.
9 червня прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков підтвердив готовність російської сторони виконати всі домовленості, підкресливши, що «ми чули сотню різних виправдань і відмов, але важко вважати їх правдоподібними». За його словами, Москва залишається відданою угодам, досягнутим під час другого раунду прямих переговорів у Стамбулі 2 червня, і готова у будь-який момент передати українцям наступні групи полонених та тіла загиблих.
На тлі цих заяв українська влада теж не відмовляється від обміну, про що нещодавно заявив президент Володимир Зеленський. Він підтвердив, що процедура відкладена лише через технічні питання щодо уточнення списків осіб – обох сторін – та необхідність залучення Червоного Хреста для незалежного контролю. «Ми робимо все можливе, щоб виконати угоди, і повернути кожного нашого бійця додому», – запевнив він в ефірі загальнонаціонального телемарафону.
Гуманітарний обмін полоненими та репатріація тіл – одна з небагатьох сфер, де Росія та Україна демонструють здатність знаходити компроміс навіть на тлі загострення бойових дій, що тривають уже понад три з половиною роки. Попри регулярні рекорди з боку РФ у застосуванні масованих дронових атак і ракетних ударів, обмін військовополоненими залишається пріоритетом для обох країн: він має на меті зменшити гуманітарні втрати, підтримати родини полонених і виконати міжнародні зобов’язання щодо поводження з військовополоненими та загиблими.
Експерти вказують на кілька ключових аспектів цієї дипломатичної процедури. По-перше, необхідність затвердження списків полонених вимагає чіткої координації між Міністерствами оборони та Міжнародним комітетом Червоного Хреста, аби уникнути помилок і навмисних виключень. По-друге, складність репатріації тіл полягає у виконанні санітарних норм, отриманні дозволів і підготовці документів, що часто затягує процес на кілька днів. І нарешті, в умовах інформаційної війни обидві сторони намагаються використовувати питання обміну як елемент внутрішньої та зовнішньої пропаганди, що також створює додаткові перешкоди.
Незважаючи на ці виклики, Україна вже провела декілька раундів успішних обмінів у 2024–2025 роках, повернувши сотні солдатів і десятки тіл, серед яких були поранені різного ступеню тяжкості та загиблі. Аналогічно, Росія отримувала назад своїх військових і цивільних, яких утримувала Київ. Цей досвід демонструє дієвість механізмів гуманітарних домовленостей навіть у умовах гарячої стадії війни, коли бойові дії тривають на сусідніх фронтах.
Політичні аналітики вважають, що зволікання з обміном може підірвати взаємну довіру та ускладнити майбутні переговори щодо припинення вогню. Поки ж міжнародні посередники – зокрема Туреччина та ООН – закликають обидві сторони не допустити зриву гуманітарної ініціативи й завершити обмін першими групами полонених вже найближчими днями. У разі невиконання угод загострення критики з боку західних партнерів може призвести до нових обмежувальних заходів проти відповідальної сторони.
Ключове завдання на майбутнє – напрацювати прозорі, фіксовані процедури обміну полоненими та репатріації тіл, які не залежатимуть від кадрових ротацій чи політичних ризиків. Така системність дозволить уникнути повторних зривів і створить передумови для більш амбітних переговорів із припинення війни. Поки що Росія і Україна залишаються єдиними гарантами безпеки своїх військових і виконання мінімальних гуманітарних зобов’язань, що хоча б частково знижує масштаб страждань у цьому затяжному конфлікті.
