Розмови навколо пошуку шляхів урегулювання війни в Україні знову вийшли на передній план після тривалої зустрічі Володимира Путіна зі спецпосланцем президента США Стівом Віткоффом та зятем Дональда Трампа Джаредом Кушнером. П’ятигодинні переговори, які відбулися у Москві, були спрямовані на обговорення американських пропозицій щодо можливого мирного плану. Проте, незважаючи на значний обсяг матеріалів, представник Кремля Юрій Ушаков заявив, що компромісу знайти не вдалося. Цей результат підтвердив попередні сумніви щодо здатності сторін швидко наблизитися до спільної позиції, попри заяви про зацікавленість у деескалації.
Ушаков повідомив, що США передали не лише основний план із 27 пунктів, а й чотири додаткові документи, зміст яких він не став коментувати. Утім, уже з перших слів представника Кремля стало зрозуміло, що значна частина американських напрацювань не відповідала російським очікуванням. Хоча деякі ідеї він назвав «більш-менш прийнятними», водночас підкреслив, що ключові положення не задовольняють Москву. Така риторика свідчить про суттєву прірву між баченням сторін, яка продовжує визначати хід дипломатичних контактів.
У центрі уваги опинилося територіальне питання, яке Ушаков назвав найважливішим для обох держав. Саме воно залишається головним каменем спотикання у всіх попередніх раундах переговорів і нерідко ставало причиною зриву потенційних домовленостей. Цей аспект є ключовим і для України, яка неодноразово заявляла, що не прийме рішень, які підважуватимуть її суверенітет та міжнародно визнані кордони. Попри те, що американська сторона намагається знайти підходи, які б могли влаштувати всіх учасників процесу, нинішні заяви з Москви демонструють відсутність поступу.
Після завершення зустрічі стало відомо, що американська делегація передасть Києву сигнали, отримані під час перемовин. Президент України Володимир Зеленський підтвердив, що оновлений варіант мирного плану, який нині узгоджується зі Сполученими Штатами, містить 20 пунктів — менше, ніж у попередній версії. Це може свідчити про адаптацію документа до актуальних умов, а також про прагнення Вашингтона зробити пропозиції більш реалістичними. Проте навіть зі скороченим переліком положень шлях до прийняття спільного рішення залишається далеким.
Ускладнює перспективи і позиція Дональда Трампа. Він заявив, що готовий зустрітися з Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним лише тоді, коли мирна угода буде фактично узгоджена або перебуватиме на фінальній стадії. Це означає, що без значного прогресу на дипломатичному рівні така зустріч є малоймовірною. Ушаков підтвердив, що на даний момент зустріч Путіна й Трампа не планується, наголосивши, що її можливість залежатиме виключно від руху у врегулюванні.
Американські пропозиції та реакція Кремля
За інформацією з пресконференції Ушакова, обговорення зводилося радше до загального змісту пропозицій, ніж до точних формулювань. Це може свідчити про доволі ранній етап опрацювання документів. При цьому російський представник визнав, що деякі пункти викликали різко негативне ставлення. Така реакція не є несподіваною, адже неодноразово між сторонами виникали суперечності щодо базових принципів завершення війни.
Попри різкі заяви, Ушаков підкреслив, що певні положення можуть бути прийнятними. Однак він не деталізував, про що саме йдеться, залишивши широкий простір для інтерпретацій. Сам факт того, що Москва визнала наявність елементів для подальшого обговорення, може свідчити про потенційний простір для дипломатії. Водночас позиційні розбіжності значні й поки що непереборні.
Невідомість щодо змісту чотирьох додаткових документів лише підсилює напругу навколо процесу. Ймовірно, ці матеріали містять уточнення або альтернативні формати рішень, які мають допомогти в побудові більш прийнятної моделі врегулювання. Проте сам факт їх існування ще не означає готовність сторін йти на компроміси.
Окремо було згадано економічну співпрацю між двома державами, яку Ушаков назвав перспективною. Проте реалістичність таких перспектив залишається під питанням, з огляду на нинішній стан двосторонніх відносин. Навіть якщо економічний компонент міг би стати допоміжним фактором у переговорах, він навряд чи здатен компенсувати фундаментальні суперечності щодо України.
У цілому реакція Кремля демонструє, що переговори перебувають у складному і нестабільному стані, а Americanські пропозиції потребують значного доопрацювання з погляду російської сторони. Це означає, що поточний етап навряд чи принесе швидкий прорив.
Значення позиції України та роль США
Україна продовжує брати активну участь у процесі обговорення можливих шляхів завершення війни. За словами Зеленського, важливо, що Київ отримує сигнали безпосередньо після переговорів у Москві. Це свідчить про прагнення Вашингтона не лише узгоджувати позиції з російською стороною, але й забезпечувати прозорість контакту з Україною.
Зменшення кількості пунктів мирного плану з 28 до 20 може означати прагнення до більшої концентрації на ключових аспектах, які мають шанс бути погодженими з усіма сторонами. Україна неодноразово підкреслювала, що її позиція щодо територіальної цілісності залишається принциповою. Тому ключові питання, ймовірно, залишаються найбільш складними.
Активна роль США в цьому процесі є очевидною. Вашингтон виступає сполучною ланкою між Україною та Росією, намагаючись запропонувати універсальний формат рішень. Проте навіть американські посередники стикаються з непростими умовами через глибину розбіжностей між сторонами.
Утім, поступове оновлення мирного плану може свідчити про рух уперед, навіть якщо він повільний і супроводжується численними складнощами. Україна продовжує розраховувати на конструктивну позицію партнерів, зберігаючи при цьому власні національні інтереси.
Паралельно політичні заяви Дональда Трампа про участь у мирному процесі зумовлюють додаткову невизначеність. Хоча він заявив про готовність виступити посередником, його умова щодо попередньої майже готової угоди робить його участь радше завершальним, а не стартовим етапом переговорів.
Перспективи зустрічі та майбутні кроки
Можливість зустрічі Путіна й Трампа залишається однією з найбільш обговорюваних тем. Проте заяви Ушакова про те, що така зустріч наразі не планується, вказують на відсутність відчутного прогресу. Попри те, що подібна зустріч могла б стати важливим сигналом для міжнародної спільноти, її значення напряму залежить від успіху попередньої дипломатичної роботи.
Ушаков зазначив, що перспектива зустрічі визначатиметься виключно розвитком процесу врегулювання. Це ще раз підкреслює, що в центрі всіх дипломатичних кроків стоїть пошук рішень щодо війни в Україні. Для Москви і Вашингтона такий підхід є логічним, оскільки без узгодження принципових питань будь-які зустрічі на найвищому рівні можуть перетворитися на формальність.
Затягування процесу веде до зростання невизначеності. У той час як Україна продовжує обороняти свої інтереси на міжнародній арені, дипломатичні маневри між США та Росією можуть визначати можливі сценарії розвитку подій у середньостроковій перспективі. Тривала відсутність компромісу може спричинити потребу в нових форматах або залученні додаткових міжнародних партнерів.
Між тим, американські зусилля, спрямовані на адаптацію мирного плану, свідчать про бажання Вашингтона зберегти ініціативу. Проте до моменту, поки сторони не дійдуть хоча б базового порозуміння, говорити про реальні домовленості зарано.
У підсумку нинішній стан переговорів демонструє складну дипломатичну картину, в якій США, Україна та Росія шукають шляхи до потенційної формули завершення війни. Однак відсутність компромісу та розбіжності в підходах роблять цей процес довгим і неоднозначним. Перспектива зустрічі Путіна й Трампа залежатиме виключно від того, як просуватимуться дискусії навколо ключових питань, і чи зможуть сторони наблизитися до хоча б часткової згоди.
