Заява Кремля про «значний зсув» у позиції окремих країн Європейського Союзу щодо відновлення діалогу з Москвою стала черговим інформаційним сигналом на тлі затяжної війни проти України. Прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що слова лідерів Італії, Франції та Німеччини «відповідають тому, як Росія бачить еволюцію ситуації», фактично представивши їх як дипломатичну перемогу Москви.
У Кремлі не приховують задоволення. Пєсков окремо наголосив, що Велика Британія залишається на «радикальній позиції», натякаючи на ізоляцію Лондона в європейських дискусіях. Водночас Москва підкреслює: з Вашингтоном діалог триває, а з європейськими столицями — ні. Саме це, за оцінкою газети Дейком, і є ключовою метою російської риторики — розділити Захід на «переговорників» і «радикалів».
Формальним приводом для заяв Кремля стали коментарі кількох європейських лідерів. Прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні на початку місяця сказала, що Європі варто відновити діалог із Росією, щоб посилити власний вплив на переговори щодо України. Вона навіть запропонувала призначити спеціального представника ЄС для прямих контактів із президентом РФ Володимир Путін.
Французький президент Еммануель Макрон у грудні також говорив про можливість «повноцінного діалогу» з Москвою, якщо найближчим часом не вдасться досягти стійкого миру для України. Ці слова стали продовженням його давньої лінії — шукати формули безпеки в Європі з урахуванням Росії, а не без неї.
До цього хору приєдналася й Німеччина. За повідомленнями німецьких медіа, канцлер Фрідріх Мерц назвав Росію «європейською країною» та висловив надію на «ребалансування» відносин між ЄС і Москвою в майбутньому. У Кремлі ці слова сприйняли як підтвердження власної тези: Європа втомилася від конфронтації.
Втім, така інтерпретація далеко не поділяється всіма союзниками України. Міністерка закордонних справ Великої Британії Іветт Купер заявила, що не бачить жодних доказів готовності Росії до миру. За її словами, Лондон не вважає момент придатним для «перезавантаження» контактів із Москвою, поки тривають удари по українських містах.
Цей розрив у підходах виявляє глибшу проблему. За підрахунками редакції Дейком, будь-який «діалог» без зміни поведінки РФ несе ризик повторення сценарію 2014–2021 років, коли переговори співіснували з поступовою легітимацією агресії. Саме тому Київ і низка східноєвропейських столиць сприймають такі сигнали з Парижа чи Рима з насторогою.
Кремль, зі свого боку, намагається подати ситуацію як історичний перелом. Пєсков говорить про «стратегічне бачення» європейських лідерів, однак водночас визнає: реального діалогу з ЄС наразі немає. Це означає, що Москва поки що працює не з дипломатією, а з очікуваннями та інформаційним полем.
Важливо й те, що всі згадані європейські заяви містять застереження. Ні Мелоні, ні Макрон, ні Мерц не говорили про поступки Росії чи визнання окупації українських територій. Йдеться радше про пошук інструментів впливу, а не про зміну принципів. Проте Кремль свідомо ігнорує ці нюанси, просуваючи просту формулу: «Європа хоче говорити».
Для України така риторика небезпечна. На тлі активних бойових дій і руйнування енергетичної інфраструктури будь-які розмови про «перезавантаження» без чітких умов можуть послабити санкційний тиск і знизити мотивацію до військової допомоги. Саме цього, як вважають аналітики Дейком, і прагне Москва — виграти час і простір для маневру.
Водночас не варто ігнорувати внутрішньоєвропейський контекст. Втома від війни, економічний тиск і політичні цикли підштовхують окремі уряди до пошуку «виходу». Але питання в тому, якою буде ціна такого виходу — і для України, і для самої Європи.
У підсумку слова Пєскова радше відображають бажане, ніж реальне. Європейський Союз не має єдиної позиції щодо відновлення діалогу з Москвою, а будь-який контакт наразі залишається умовним і обережним. Та сама дискусія показує: Кремль уважно стежить за найменшими тріщинами в європейській єдності — і намагається перетворити їх на політичний інструмент.
