Куп’янськ знову став словом-паролем для всієї Харківської області: місто-вузол, за який воюють не лише за квартали, а й за маршрути постачання. У січневі морози тут вирішують, чи буде в Кремля “козир” для переговорів про мир.
Тактика противника цього разу майже підпільна. Російські групи намагаються проходити під руслом Осколу крізь дефектний газопровід, виходити біля міських околиць і розчинятися серед руїн. Українці відповідають мережевою розвідкою та ударами дронів.
Репутація Куп’янська як логістичного вузла пояснює ставки. Залізничні й автомобільні зв’язки тут підживлюють весь північно-східний фронт, а втрата міста загрожувала б ланцюговою реакцією на сусідніх напрямках, включно з Дворічною та плацдармами вздовж річки.
За попереднім аналізом Дейком, ключовий перелом стався тоді, коли оборону перестали трактувати як “тримати лінію”, а почали як “очищати середовище”. Саме тому в хід пішли системні “search and destroy” рейди, де FPV-дрони і розвідка працюють як один організм.
Росія вже захоплювала Куп’янськ у 2022-му, але втратила його після українського контрнаступу. Відтоді місто для Москви — символ реваншу, а для Києва — доказ, що фронт не є односторонньою дорогою. Цей символізм тепер підсилює кожен метр утриманої землі.
Український військовий інженер з позивним Lynx оглядає щойно викопаний окоп, який його підрозділ побудував у рамках системи нових укріплень поблизу лінії фронту за межами Купʼянська, під час російського нападу на Україну, 28 грудня 2023 року. — Томас Пітер
Показово, що ставка робиться не на броню, а на “людські хвилі” малих груп. Командири на місці описують сценарій: кількадесят людей заходять у місто, частина гине на виходах, але кілька намагаються закріпитися в підвалах і під’їздах, провокуючи виснаження оборони.
Чому газопровід став маршрутом? Бо це короткий шлях уникнути вогневого контролю на переправах. Українські джерела повідомляють, що росіяни рухалися всередині труби на візках або електросамокатах, щоб швидше долати відстань під землею.
Українська відповідь — “полювання на виходи”. Після допитів полонених і вивчення планів комунікацій підрозділи фокусуються на місцях можливого виходу з труби, а також на природних укриттях поруч: лісосмугах, ярах, покинутих будинках. Це робить інфільтрацію прогнозованою.
У січні 2026-го українська сторона публічно демонструвала контроль над містом, реагуючи на російські заяви про “взяття” Куп’янська. У медіа фігурували кадри з українським прапором і заяви про відсутність російського контролю над ключовими будівлями — контрхід проти пропаганди Кремля.
Важлива роль належить підрозділам Нацгвардії України, зокрема формуванням, які координують “сітку” дронів, аналітиків і штурмових груп. У цій моделі командний пункт — це не штаб на карті, а конвеєр рішень: виявили, підсвітили, уразили, перевірили повторно.
У вівторок високопоставлена українська делегація розпочне багатоденний візит до Вашингтона для обговорення угод щодо купівлі американської зброї, призначеної для ударів по території Росії та захисту України від повітряних атак — Тайлер Хікс
На тактичному рівні звучить парадокс: місто ніби “майже очищене”, але навіть кількадесят людей у підвалах здатні місяцями тримати напругу. У міській війні рахунок іде не по батальйонах, а по дверях і сходових клітинах, де може сидіти стрілець із рацією.
Щоб зняти цей ризик, Україна підсилила напрямок спеціалізованими підрозділами безпілотних систем. У публічному просторі згадують “Ахіллес” — 429-й підрозділ, що працює в районах Куп’янська та Дворічної, і робить ставку на точність, а не на масу.
Сама поява “підземної” тактики Росії під Куп’янськом не унікальна. Українські та міжнародні спостерігачі згадують, що подібні спроби використання труб і комунікацій уже фіксувалися на інших ділянках війни. Це означає: проблема не локальна, а доктринальна — й потребує стандартних протоколів протидії.
Дрони тут виконують одразу три функції: розвідка, удар, психологічний тиск. Будь-яка ознака життя — дим із труби, рух у дворі, свіжі сліди на снігу — перетворюється на мітку. Для інфільтрантів це “місто-пастка”, де тиша гірша за обстріл.
Проте ціна успіху теж висока. Зимові бої ускладнюють евакуацію, знижують ресурс батарей, погіршують видимість, а російські дрони також виснуть над містом. Так формується “купол” взаємного спостереження, де помилка триває секунди.
Український солдат з мінометом, прихований від зору дронів, поблизу Купʼянська, у травні. Європейський Союз надасть Україні кредитів на суму 90 мільярдів євро — Тайлер Хікс
Куп’янськ важливий і політично. Росія, витрачаючи людей і техніку, демонструє, що її цілі не звужуються лише до Донбасу. А для Києва утримання міста — це аргумент: кордони фронту не можна “узаконити” заявами, якщо реальність інша.
Звідси й логіка “торгу”, яку українські військові відчитують у діях ворога: захопити транспортний вузол, оголосити контроль, а далі намагатися конвертувати його в дипломатичну вимогу. Відмова України від територіальних обмінів робить такий сценарій ще більш привабливим для тиску.
Але нинішня динаміка підриває саму можливість “козиря”. Коли противник не здатен завести в місто важку техніку і тримається на дрібних групах, він не має стійкого контролю — лише присутність. А присутність, яку щодня “вибивають”, не перетворюється на переговорний актив.
Окремий індикатор — інформаційна війна. Коли Москва заявляє про “взяття”, а Україна відповідає показовими підтвердженнями контролю, йдеться не про піар, а про підготовку рамки для майбутніх переговорів про мир: хто і що насправді контролює.
Військовослужбовець підрозділу протиповітряної оборони 115-ї окремої механізованої бригади перевіряє безпілотник-перехоплювач FPV під час бойового чергування поблизу прифронтового міста Купʼянськ на тлі нападу Росії на Україну, у Харківській області, Укра — Софія Гатілова
Для союзників України історія Куп’янська — практичний урок. Вона демонструє, що правильно організовані безпілотні підрозділи, достатня кількість боєприпасів і кероване підсилення можуть зупиняти навіть наполегливу кампанію Росії. Але ця модель потребує масштабу й сталого постачання.
Прогноз на найближчі місяці зводиться до двох сценаріїв. Перший — Україна поступово “вичавлює” залишкові групи, перекриває газопровід і стабілізує береги Осколу. Другий — Росія адаптує інфільтрацію, створює нові входи та продовжує виснажувати оборону дрібними атаками.
У будь-якому разі Куп’янськ уже виконав роль маркера: у 2026-му війна все більше схожа на змагання систем — розвідки, зв’язку, дронів, логістики та дисципліни. І якщо Київ утримає цей логістичний вузол, то зменшить простір для кремлівської пропаганди й підсилить власні позиції на перемовинах.
