Україна й «сила стримування»: Європа готується до миру, не втрачаючи пильності до Росії
27 березня в Єлисейському палаці в Парижі відбувся третій саміт коаліції, яку Франція та Велика Британія називають «коаліцією охочих». Основна мета — продемонструвати довгострокову підтримку Україні в умовах зростаючої невизначеності щодо позиції США у війні, яка триває вже третій рік.
Попри єдність у намірах підтримувати Київ, лідери Європи не змогли досягти консенсусу щодо того, якими мають бути безпекові гарантії для України, якщо в майбутньому буде досягнуто мирну угоду з Москвою.
Участь у саміті взяли близько 30 лідерів, включно з президентом України Володимиром Зеленським, прем’єром Великої Британії Кейром Стармером, президентом Франції Еммануелем Макроном, головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн та прем'єром Польщі Дональдом Туском.
Саміт проходив на тлі побоювань, що нова адміністрація США на чолі з Дональдом Трампом, яка просуває ідею швидкого припинення війни, може поступитися принципами заради «швидкого миру».
Попри те, що США не були представлені на зустрічі, французька сторона повідомила, що підсумки саміту буде передано Вашингтону. Раніше Макрон провів телефонну розмову з Трампом.
"Сила стримування": не армія, але сигнал
Однією з ключових тем саміту стало обговорення створення так званої "сили стримування" — ініціативи Франції та Великої Британії, яка передбачає розгортання європейських військових підрозділів в Україні після досягнення миру. Ця сила мала б виконувати роль гаранта безпеки та попереджати майбутню агресію з боку Росії.
Президент Макрон визнав, що домовленості з цього питання ще далекі від остаточних:
"У нас немає одностайності, але нам це й не потрібно", — заявив він на пресконференції.
Крім того, військові делегації найближчими днями вирушать до України, щоб почати практичне обговорення структури та потужності української армії у довгостроковій перспективі.
Попри підтримку ідеї «сили стримування» з боку Парижа та Лондона, деякі партнери висловили відкриту незгоду. Зокрема, міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні заявив, що Італія погодиться на участь своїх військових лише в межах місії ООН.
«Ми не направлятимемо війська, якщо це не буде місія під егідою ООН», — наголосив він.
Польща вже раніше дала зрозуміти, що не планує розгортати свої сили в Україні, а прем’єр Чехії Петр Фіала назвав обговорення військової присутності "передчасним", поки немає чітких умов припинення вогню.
Це ще раз засвідчило, що, попри публічну солідарність, серед європейських союзників України існують серйозні розбіжності щодо стратегії на майбутнє.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, президент України Володимир Зеленський, президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Великої Британії Кейр Стармер і президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн позують для сімейного фото під час зустрічі. Людовік Marin
Тиск із двох боків
Європа опинилася між двох сил: з одного боку — нова позиція США, які зменшують свою безпекову присутність у регіоні й очікують, що європейці самі подбають про оборону континенту; з іншого — власні обмеження: слабке економічне зростання, високий рівень заборгованості та обмежені оборонні бюджети.
Саме тому багато країн з обережністю ставляться до пропозицій про військове розгортання навіть після війни.
Одним із пунктів, що отримав повну підтримку учасників саміту, стало питання санкцій проти Росії. Усі присутні були єдині в думці, що пом’якшення тиску на Москву зараз — це стратегічна помилка.
"Росія затягує процес, грається. І ми повинні бути абсолютно чіткими щодо цього. Зараз не час для зняття санкцій — навпаки".
Зеленський, у свою чергу, наголосив, що для досягнення результату санкційний тиск слід посилювати, а не зменшувати. Франція перед самітом пообіцяла надати Україні додаткові 2 мільярди євро військової допомоги.
Москва одразу відреагувала на саміт у Парижі. Речниця МЗС РФ Марія Захарова звинуватила Францію та Велику Британію в плануванні "військового втручання під прикриттям миротворчої місії". За її словами, це може призвести до прямого зіткнення між Росією та НАТО.
Такі заяви з боку Кремля демонструють, наскільки нервово Росія реагує на будь-які кроки, що потенційно можуть посилити безпеку України або зменшити її залежність від США.
Попри підтримку, яку отримала Україна під час саміту, очевидно, що шлях до гарантій безпеки та сталого миру ще далекий. Відсутність єдності щодо «сили стримування», різні підходи до військової присутності та побоювання перед конфронтацією з Росією — усе це свідчить про складну дилему, з якою стикається Європа.
Водночас послання саміту було чітким: Україна не залишиться сам на сам із агресором, навіть якщо США поступово відходять на другий план. Європа, хоч і не одностайна, починає брати більше відповідальності за власну безпеку — і за майбутнє України.
