Чи рівномірно батьки розподіляють обов’язки з догляду за дитиною?
Сучасні сім’ї стикаються з несподіваними викликами після народження дитини. Дослідження "Якість відновлення жінки після пологів", проведене громадською організацією "Генерація матерів Лада" у 2024–2025 роках, показало, що лише 25% татів постійно виконують певні обов’язки з догляду за новонародженими. Цифра підтверджує, що основний обсяг рутинної роботи й відповідальності за перші місяці життя дитини лягає на матері, навіть коли батьки проживають разом.
Опитування охопило 713 українок, які нещодавно народили дітей на підконтрольній території України. Більшість жінок (69%) повідомили, що проживали з чоловіком або партнером у перші два місяці після пологів, ще 17% – частково, а 11% – зовсім не мешкали разом. Цікаво, що наявність партнера і можливість спільного проживання були обмежені також через реалії війни, що підсилює навантаження на матері у післяпологовий період.
Дослідження підкреслює, що батьки частіше долучаються до емоційної взаємодії з дитиною: розмови, співи, носіння на руках. Цей аспект догляду демонструє найвищу регулярну залученість: 25% батьків проводять час з дитиною постійно, 39% – часто, а 22% – іноді. Водночас рутинні завдання, такі як годування, гігієна та організація сну, залишаються переважно на матері.
Психологиня Оксана Королович зазначає, що більшість сімей продовжує функціонувати у вертикальних стосунках, де жінка бере на себе основний обсяг догляду. Вона підкреслює необхідність переходу до партнерської моделі, у якій обов’язки та відповідальність розподіляються більш рівномірно.
Залученість батьків до різних аспектів догляду
Детальніше дослідження показує різницю у рівні участі батьків у конкретних активностях:
Медичний догляд: 32% батьків постійно беруть участь, 19% – часто, 17% – іноді. Разова участь становить 12%, а ще 12% узагалі не долучаються.
Гігієна дитини: 23% постійно, 27% – часто, 26% – іноді; лише 9% беруть участь разово, а 6% не долучаються зовсім.
Прогулянки: 21% батьків регулярно виходять з дитиною на вулицю, 27% – часто, 28% – іноді; 10% – разово, а 5% взагалі не долучаються.
Організація сну: лише 14% беруть участь постійно, 25% – часто, 29% – іноді; 11% разово, 12% – не долучаються.
Годування: найменший показник залученості – лише 9% постійно, 13% – часто, 19% – іноді; 39% ніколи не долучаються, що пояснюється грудним вигодовуванням або традиційними уявленнями про роль матері.
Такі статистичні дані свідчать, що батьки, хоча і присутні, часто обмежуються менш рутинними формами взаємодії з дитиною. Цей розподіл обов’язків формує додаткове навантаження на матерів у післяпологовий період і впливає на психоемоційний стан сім’ї.
Вплив відпустки батьків на догляд за дитиною
Більшість татів хоча б частково скористалися відпусткою після народження дитини: 28% були у відпустці до 14 днів, ще 20% не брали офіційної відпустки, але залишалися з родиною, а 12% не працювали на момент народження дитини. Проте 35% не брали відпустку і не були постійно присутні в перші дні, хоча законодавство України це дозволяє.
Відсутність регулярної присутності батьків у перші тижні життя дитини створює додаткову психологічну та фізичну навантаженість на матерів. Водночас більшість жінок (72%) отримували сторонню допомогу від родичів або інших осіб для догляду за дитиною: 33% часто, 39% – іноді. Проте 28% матері залишилися без будь-якої допомоги, що підсилює відчуття самотності та стресу.
Ці дані показують, що відсутність партнерської участі не компенсується повністю іншими джерелами підтримки, а роль батька у догляді за новонародженим залишається критичною для збереження балансу у сімейному житті.
Труднощі у стосунках після пологів
Післяпологовий період є критичним для стосунків у парі. 60% жінок повідомили про труднощі у взаємодії з чоловіком чи партнером після народження дитини, включаючи непорозуміння, конфлікти та сварки. 16% відчували їх часто, а 44% – іноді.
Психологиня Королович пояснює, що післяпологова криза супроводжується емоційною ізоляцією. Жінка часто змушена балансувати між дитиною та партнером, а чоловік може відчувати себе відстороненим від стосунків. Важливим є навчання обох партнерів взаємодії та підтримці, адекватній післяпологовому стану матері, а також активній участі у догляді за дитиною.
Жінки, які проживали з партнером постійно або частково, мали меншу тривалість психологічних труднощів. Лише 14–15% з них відзначали, що проблеми тривали більше двох тижнів майже щодня, тоді як серед матерів, що не проживали з партнером, цей показник – 25%. Ті, хто жив з партнером, частіше відзначали швидке зникнення труднощів протягом 1–2 тижнів.
Водночас серед жінок без партнера спостерігається невизначеність у оцінці власного емоційного стану: 20% обрали відповідь "важко відповісти". Це свідчить про складність усвідомлення та ідентифікації післяпологових переживань без підтримки близької людини.
Висновки та перспективи
Опитування демонструє, що роль батька у догляді за дитиною залишається обмеженою, особливо в рутинних аспектах. Партнерська модель сім’ї, де обов’язки розподілені рівномірно, досі не стала нормою у більшості українських родин.
Постійна присутність та активна участь татів не лише полегшують фізичне навантаження на матерів, а й підтримують емоційний баланс та сприяють здоровому формуванню стосунків у парі. Психологічна підтримка, виховання емоційної компетентності у батьків та розподіл обов’язків мають стати ключовими пріоритетами у післяпологовий період.
Ці висновки важливі для громадських організацій, урядових програм та роботодавців, які можуть розробляти політики підтримки сімей, забезпечуючи доступ до відпусток та ресурсів, що сприяють партнерській участі у догляді за новонародженими.
