Позиція української держави щодо майбутнього російської мови та Української православної церкви Московського патріархату вийшла на новий рівень визначеності. Після заяви президента, озвученої 11 грудня під час зустрічі з журналістами, стало зрозуміло, що ключовими орієнтирами для прийняття рішень залишаються міжнародне право та європейські стандарти, до яких Україна рухається вже багато років. У центрі уваги опинилися два чутливі питання, що стосуються культурної та духовної безпеки країни, а також її стратегічного курсу на інтеграцію до ЄС.
Президент наголосив, що усі підходи, закладені в проєкт рамкової угоди з партнерами, побудовані на принципах міжнародного права. На його думку, це єдиний механізм, який здатен забезпечити не тільки внутрішню стабільність, а й міжнародну підтримку. Питання російської мови та статусу релігійних організацій, пов’язаних із церковними структурами за межами України, мають вирішуватися не на основі політичних емоцій, а згідно з нормами, що функціонують у демократичних країнах Європи.
Ще один аспект, на якому наголосив президент, стосується майбутнього членства України в Європейському Союзі. За його словами, низка пунктів у державній політиці формується вже зараз так, аби вони відповідали правилам та практикам, чинним у ЄС. Це означає, що й питання мовної політики, і регулювання діяльності релігійних організацій наближатимуться до європейської моделі — з гарантіями прав людини, але також із чіткими запобіжниками щодо безпеки та незалежності держави.
ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО МОВНОГО ПИТАННЯ
Проблематика використання російської мови в Україні не є новою, але нинішній контекст надає їй особливої гостроти. В умовах тривалого протистояння з країною-агресором питання мови перестало бути лише сферою культури чи комунікації. Воно перетворилося на складову інформаційної безпеки, і водночас — на елемент прав людини, який держава зобов’язана забезпечити відповідно до міжнародних норм. Саме тому президент підкреслив, що українська позиція в цьому питанні не буде реактивною чи політично упередженою, а будуватиметься в рамках законності та європейських стандартів.
Ключовим завданням держави залишається захист української мови як державної та забезпечення її розвитку в усіх сферах життя. Проте це не означає повної заборони інших мов, зокрема російської. Йдеться про те, що будь-які мовні питання мають регулюватися так, як це роблять у Європі: державна мова — основа національної ідентичності, але права людей на використання інших мов захищені настільки, наскільки це не шкодить безпеці та суверенітету.
В українському суспільстві продовжується дискусія про роль російської мови після початку повномасштабної війни. Багато громадян добровільно перейшли на українську, вбачаючи в цьому символ стійкості та самоідентифікації. Водночас держава має діяти без емоцій, спираючись виключно на норми права. Саме тому президент підкреслив, що жодна міжнародна сила не може змусити Україну приймати рішення, які суперечать її законодавству та інтересам безпеки.
СТАТУС УПЦ МП ТА РЕАКЦІЯ ДЕРЖАВИ
Набагато гострішим виявилося питання статусу Української православної церкви Московського патріархату. Воно на перетині духовної свободи та державної безпеки, і саме тому викликає значно більше юридичних та емоційних нюансів. Після завершення дослідження, проведеного Державною службою з етнополітики та свободи совісті, було встановлено, що Київська митрополія УПЦ має ознаки афіліації з Російською православною церквою. А діяльність останньої в Україні заборонена законом.
Це юридичне формулювання має серйозні наслідки. Виявлені ознаки означають можливий вплив зовнішнього релігійного центру на українську церковну структуру, що в умовах війни становить ризики для державної безпеки. Після цього ДЕСС видала припис про усунення порушень, а згодом подала позов до суду про припинення діяльності Київської митрополії УПЦ МП. Це важливий крок, що демонструє незалежність державних інституцій і прагнення вирішувати подібні питання виключно правовим шляхом.
Паралельно триває робота правоохоронців. Повідомлення СБУ про те, що митрополит Онуфрій був позбавлений українського громадянства через виявлений російський паспорт, викликало широкий суспільний резонанс. Факт наявності документа країни, яка веде проти України агресію, у керівника релігійної структури лише підсилює сумніви щодо її незалежності від зовнішнього впливу. Це також свідчить про те, що держава реагує на конкретні факти, а не на припущення.
ПРАВОВІ ОРІЄНТИРИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ КУРС
Усі ці процеси — від контролю за релігійними організаціями до чіткого визначення мовної політики — мають спільний знаменник. Україна робить ставку на європейські норми, які поєднують принцип свободи з принципом безпеки. У країнах Європейського Союзу діє модель, де релігійні організації можуть функціонувати лише за умови повної прозорості, відсутності зовнішнього політичного впливу та відповідності національному законодавству. Саме це прагне впровадити Україна.
Сучасна українська політика спрямована на те, щоб будь-яка інституція, що діє в країні, працювала в інтересах суспільства, а не зовнішніх сил. Це стосується як культурної сфери, так і духовної. Курс на ЄС вимагає не лише політичних реформ, а й глибокої трансформації суспільних інститутів, які мають бути позбавлені подвійної лояльності чи прихованих залежностей. Саме тому питання УПЦ МП і її зв’язків із зовнішнім центром опинилися у фокусі уваги держави.
Україна впевнено демонструє, що рух до Європи — це не декларація, а реальна щоденна робота. Її мета — створити правове поле, де кожен інститут діє прозоро, а кожне рішення має чітку юридичну основу. Саме така модель забезпечить стійкість держави, її незалежність і довіру міжнародних партнерів.
Сьогодні, коли Україна переживає один із найскладніших періодів своєї історії, питання мови та релігійної незалежності набувають стратегічного значення. Однак держава чітко демонструє, що не відступає від принципів правової держави. Рішення щодо російської мови та УПЦ МП ухвалюються не під тиском емоцій чи зовнішніх вимог, а відповідно до міжнародного права, європейських стандартів та інтересів національної безпеки.
Україна залишається відданою свободі, але водночас рішучою у захисті власної незалежності. І саме поєднання цих двох принципів визначатиме її політику у найближчі роки.
