Чотири роки війни проти енергосистеми
24 лютого 2022 року став початком нового етапу для України. Перші колони танків увійшли на територію Луганської області, а українці прокинулися від вибухів перших ракет у багатьох містах. Цей день ознаменувався початком повномасштабного вторгнення, яке одразу поставило під загрозу всю інфраструктуру країни, зокрема енергетичну. З моменту початку війни систематичні удари по енергетиці стали однією з головних стратегічних цілей агресора, адже контроль над енергетикою – це не лише економічний, але й психологічний тиск на населення.
Аналітики відзначають, що перші місяці війни були спрямовані на паливний сектор – нафтопереробні заводи, нафтобази та інші об’єкти. Ці удари вже тоді порушили стабільність енергопостачання, але не мали системного характеру. Восени 2022 року підхід змінився: почалися масштабні атаки з одночасним використанням десятків і сотень засобів ураження, що стали хвилеподібними і синхронізованими. Такі кампанії повторювалися під час осінньо-зимових пікових навантажень на енергосистему, створюючи максимальні ризики для стабільності постачання.
Аналітичний центр DiXi Group зафіксував щонайменше 64 масовані атаки на енергетичну інфраструктуру України. Для цих обстрілів було використано близько 12,7 тисяч ударних дронів та 2,9 тисяч ракет різних типів – від крилатих до балістичних, перехоплення яких є особливо складним для систем протиповітряної оборони. Це свідчить про системний характер атак та прагнення максимально дестабілізувати електроенергетику країни.
Особливу загрозу становили серії синхронізованих ударів. Вони відбувалися хвилями, коли одночасно застосовувалося кілька десятків або сотень засобів ураження. Такі кампанії тривали протягом кількох років і повторювалися при кожному піковому навантаженні енергосистеми. Аналітики виділяють мінімум чотири такі хвилі, кожна з яких мала свої особливості і цілі.
Ці масовані атаки на електроенергетику не можна розглядати як випадкові або поодинокі події. Це – стратегічно сплановані кампанії, спрямовані на системне пошкодження об’єктів генерації та мереж передачі електроенергії, що впливають на всю країну. Наслідки цих ударів відчуваються не лише на рівні промисловості, а й у побутовому житті мільйонів українців.
Вплив атак на генерацію та передачу електроенергії
За чотири роки війни близько двох третин довоєнного обсягу генерації електроенергії було захоплено, пошкоджено або знищено. Це включає атомні, теплові та гідроелектростанції, а також численні підстанції, що забезпечують видачу потужності в мережу. Удари по високовольтних лініях значно ускладнили міжрегіональні перетоки електроенергії, що обмежує можливості доставки обсягів імпорту з інших країн.
Раніше основний удар був спрямований на газову інфраструктуру – об’єкти видобутку, підготовки та зберігання газу. Це вплинуло на теплопостачання в багатьох регіонах, створюючи ризики для опалювального сезону. Згодом удари були перенесені на електроенергетику, зокрема підстанції, що критично важливі для стабільного функціонування АЕС та теплових станцій.
Масовані атаки особливо небезпечні у періоди пікових навантажень – восени та взимку. Саме в ці місяці система працює на межі можливостей, і будь-які пошкодження або відключення можуть призвести до масштабних перебоїв у постачанні електроенергії та тепла. Кожна хвиля атак відбувалася стратегічно в часи, коли стабільність системи була максимально вразливою.
Також удари по західних областях країни мали на меті обмеження можливостей передачі імпортованої електроенергії. Пошкодження мереж передачі ускладнює транспортування ресурсів і створює додаткове навантаження на внутрішні генераційні потужності. Це змушує енергетиків працювати у режимі постійної мобілізації для відновлення пошкоджених ліній та підстанцій.
Внаслідок таких атак зростає й ризик тривалих відключень у промисловості та побуті. Населення стикається з необхідністю економити електроенергію, адаптуватися до графіків відключень та використовувати альтернативні джерела тепла. Ці обставини ставлять перед країною виклик, який потребує не лише технічних рішень, а й мобілізації ресурсів та колективної стійкості.
Технології та тактика масованих атак
За даними аналітиків, у перші роки війни застосовувалося близько 2,8 тисяч ракет та безпілотників, а з 2025 року – понад 12,8 тисяч. Зростання масштабів атак свідчить про розвиток технологій і зміни тактики. Основним компонентом останньої хвилі атак стали безпілотники, здатні виконувати точкові удари по критично важливих об’єктах.
У жовтні та грудні 2025 року зафіксовано удари, під час яких одночасно застосовувалося понад 600 дронів за добу. Це вимагає від систем протиповітряної оборони максимальної концентрації та ефективності для перехоплення засобів ураження. Водночас сама синхронізація атак у вигляді хвиль ускладнює прогнозування та підготовку до них.
Особливість тактики полягає у поєднанні дронів та ракет різного типу. Крилаті ракети, балістичні та ударні безпілотники використовуються у комбінації, що дозволяє максимізувати руйнування і одночасно ускладнює захист. Такий підхід демонструє системний характер атак і їхню стратегічну спрямованість на енергетичну інфраструктуру.
Пріоритетними цілями залишаються підстанції, генераційні потужності та мережі передачі електроенергії. Це створює ефект ланцюгової реакції: пошкодження одного елемента системи призводить до додаткових перевантажень і аварій у суміжних ланках. Наслідки таких атак відчуваються не лише у великих містах, а й у віддалених регіонах, де доступ до резервних джерел електроенергії обмежений.
Такі технології та методи вимагають постійної модернізації систем захисту та оперативного реагування. Для енергетиків це означає безперервну роботу з відновлення пошкоджених об’єктів і підтримання стабільного функціонування критично важливих мереж.
Висновки та уроки для енергетичної безпеки
Масовані атаки на енергетику показали, що війна – це не лише бойові дії на фронті, а й боротьба за критично важливу інфраструктуру. Система генерації та передачі електроенергії стала стратегічною метою, і її збереження визначає здатність країни функціонувати у кризові періоди.
Втрата двох третин генерації – це не лише цифра, це реальний удар по промисловості, соціальній сфері та повсякденному житті громадян. Наслідки цих руйнувань відчуваються у всіх регіонах, змушуючи країну шукати резерви, імпортні потужності та альтернативні способи забезпечення енергетичної стабільності.
Україна показала високий рівень стійкості: незважаючи на масштабні руйнування, енергетики продовжують відновлювати мережі, підтримувати перетоки електроенергії та забезпечувати мінімально необхідні потреби споживачів. Цей досвід підкреслює важливість інвестицій у захист критичної інфраструктури та адаптацію до сучасних викликів.
Системний характер атак і концентрація на пікових навантаженнях демонструють, що енергетична безпека є невід’ємною частиною національної безпеки. Підготовка до зимових сезонів, резервування потужностей і модернізація мереж – ключові завдання для збереження стабільності.
Зрештою, урок війни полягає у тому, що енергетична система є живим організмом, який потребує постійного захисту, моніторингу та здатності швидко адаптуватися до будь-яких загроз. Попри масштабні руйнування, Україна демонструє приклад колективної стійкості та готовності протистояти навіть найсерйознішим випробуванням.
