Дмитро Медведєв, колишній президент Росії та нинішній заступник голови Ради безпеки РФ, різко розкритикував нинішню роль Європейського Союзу, назвавши його «реальним ворогом Росії» й оголосивши, що «ядрений» ЄС зі зброєю становить таку ж загрозу для безпеки Росії, як і Північноатлантичний альянс.
Свою позицію він виклав у Telegram, зазначивши, що раніше ЄС був економічним союзом, присвяченим запобіганню війнам, тоді як зараз він перетворюється на політичну та фактично військову організацію.
Медведєв оцінив, що ідея про «будь-яке членство України окрім НАТО» тепер є хибною, оскільки «Україна в ЄС — це пряма небезпека для нашої країни». Він підкреслив, що збройне озброєння союзу та розширення програми спільних військових навчань створюють потенційну загрозу на західному кордоні РФ.
За його словами, Європейський Союз «набився зброєю» й тому має розглядатися як ворожий блок доти, доки не змінить свого ставлення до Росії.
Традиційно Москва не протистояла членству Києва в ЄС: наприклад, у червні 2022 року президент Володимир Путін заявляв, що в цьому «немає нічого особистого». Кремль навіть офіційно визнавав за Україною «суверенне право» вступати до Євросоюзу. Однак тепер, за словами Медведєва, ЄС перестав бути лише економічним партнером і перейшов до активного політичного та військового протистояння. Така риторика є частиною ширшої «гібридної» стратегії Кремля, спрямованої на дискредитацію євроінтеграції України та виправдання агресії проти неї.
Кандидатський статус України в ЄС, який Київ отримав у 2022 році, вважався кроком уперед у відновленні єдності Європи перед викликом ізбройної агресії. Реформа «жорстких» критеріїв членства, адаптація законодавства, боротьба з корупцією та гармонізація стандартів безпеки — усе це розглядалося як шанс для України бути частиною політичного союзу, здатного захищати континент від зовнішніх загроз. Медведєв же тепер трактує те саме членство як «небезпечний експеримент», що нібито ставить під удар інтереси та безпеку Росії.
Оптика сімейного фото дуже важлива, оскільки вона показує ієрархію. Сімон Вольфарт
Водночас, незважаючи на жорсткі заяви, Медведєв визнав необхідність подальшої двосторонньої співпраці Росії з окремими державами ЄС, не назвавши їх напряму. Згадувались центральноєвропейські країни, як-от Угорщина й Словаччина, які прагнули зберегти добросусідські відносини з Москвою, обходячи загальноєвропейські санкції. Такий підхід відображає тактику «багатовекторної» зовнішньої політики, коли офіційно Росія протистоїть інституціям ЄС, але продовжує підтримувати вигідну економічну й політичну співпрацю з окремими членами блоку.
Нинішня заява Медведєва відбулася на тлі масштабного перегляду безпекової архітектури Європи: НАТО вже довго залишається неприйнятним для Кремля, і тепер до списку головних ворогів Росії потрапив і ЄС. Ця трансформація «санкційного режиму» може передбачати нові обмеження на двосторонній товарообіг, енергетичні проєкти та культурні зв’язки з країнами-членами Євросоюзу. Такий розвиток подій створює додаткові перешкоди на шляху до євроінтеграції України та загострює регіональні суперечки.
Відповіддю країн ЄС стала консолідація санкційного режиму й активне посилення безпекових заходів у східному фланзі НАТО. Єврокомісія окремо працює над механізмами прискореного розширення програми military assistance для України, а Європейський Союз одного за одним оголошує нові пакети фінансової та технічної підтримки для Києва. Попри риторику Росії, Київ сприймає ЄС як гарант стабільності та платформу для політичного захисту від зовнішньої агресії, тоді як Москва бачить у цьому поглиблення небезпеки національним інтересам та європейській безпеці.
Таким чином, заява Медведєва про «військову» природу ЄС і небезпеку українського членства демонструє черговий рівень ескалації гібридної війни. Перетворення економічного блоку на «противника» свідчить про прагнення Росії зберегти сфери впливу на колишньому просторі СРСР та перешкоджати поглибленій інтеграції України до євроатлантичних структур. У відповідь ЄС і НАТО продовжують зміцнювати свою єдність і нарощувати обороноздатність, підтверджуючи, що розширення союзу є відповіддю на довгострокову загрозу.
