Питання про відправку німецьких військових до України після можливого завершення війни стало предметом гострих дискусій у Берліні. Для уряду Фрідріха Мерца це не лише політичний виклик, а й перевірка здатності Німеччини стати одним із гарантів європейської безпеки.
Після саміту Трампа й Путіна в Алясці розмови про мирні домовленості набули нового звучання. США чітко заявили, що їхні солдати не братимуть участі у поствоєнній безпеці України. Віце-президент Джей Ді Венс наголосив: "Європа має взяти левову частку відповідальності". Це означає, що саме країни ЄС повинні формувати основу безпекових гарантій для Києва.
Канцлер Фрідріх Мерц не відкидає варіант відправки військових, але водночас намагається зберегти баланс між союзницькими зобов’язаннями та настроями власних виборців. Для багатьох німців питання військової присутності в Україні є надзвичайно чутливим, з огляду на історичні асоціації часів Другої світової війни.
Після десятиліть скорочень армія Німеччини нині переживає відродження. Уряд інвестує рекордні кошти у модернізацію, проте кадрова криза залишається. Розглядається навіть повернення часткової військової повинності, адже добровольців бракує. Це ставить під сумнів здатність Бундесверу одночасно виконувати міжнародні місії й гарантувати безпеку в Європі.
Частина політиків із партії Мерца — Християнсько-демократичного союзу — відкрито виступає проти відправки військ. Міністр закордонних справ Йоганн Вадепфуль попередив, що армія може бути перевантажена. Подібної позиції дотримується й прем’єр Саксонії Міхаель Кречмер, який наголошує на нестачі ресурсів.
Прихильники розгортання військ стверджують, що Німеччина не може обмежитися лише фінансовою допомогою чи навчанням українських солдатів. Участь у миротворчій місії дозволить Берліну стати ключовим гравцем у формуванні нової архітектури безпеки в Європі. Експерт Ніко Ланге вважає, що такий крок відповідає баченню Мерца щодо сильної та незалежної Європи.
Правопопулістська партія «Альтернатива для Німеччини» активно критикує ідею участі Бундесверу в Україні. Вона називає це "ескалацією проти Росії" та намагається використати страхи населення у власних політичних цілях. Водночас партія зберігає тісні зв’язки з Москвою, що викликає занепокоєння серед експертів.
Президент Франції Еммануель Макрон ще раніше закликав розглянути варіант відправки європейських військових в Україну. Тоді Берлін відповів відмовою. Проте після зміни влади і зустрічей Мерца з Трампом та іншими лідерами, риторика Німеччини стала гнучкішою. Це сигнал про готовність брати на себе більшу частку відповідальності.
Україна наполягає на чітких гарантіях безпеки від Європи та США. Москва ж вимагає бути стороною у майбутніх домовленостях, що Київ категорично відкидає. Тому питання миротворчої місії залишається одним із найскладніших пунктів на порядку денному переговорів.
Дискусія навколо відправки німецьких військових в Україну є не лише внутрішньою проблемою Берліна, а й стратегічним питанням для всього ЄС. Якщо Німеччина ухвалить позитивне рішення, це стане сигналом про готовність Європи діяти самостійно у сфері безпеки. Водночас внутрішні суперечності та історичні травми роблять цей крок надзвичайно ризикованим.
