Мирний план Трампа для України вже називають найризикованішим зовнішньополітичним експериментом його другого терміну. Росієцентричні формулювання, участь бізнесменів без дипдосвіду і обхід класичної бюрократії створюють вибухову суміш, де Україна ризикує стати полем для небезпечного тесту.
Цей мирний план не народжувався у стінах Держдепу чи Пентагону. Основа документа з’явилася в Маямі, де Стіва Віткофф і російський переговорник Кирило Дмитрієв сформували «дорожню карту», до якої долучився Джаред Кушнер. Експертів з України, НАТО й ЄС поставили перед фактом уже після медійних витоків.
Стиль, який демонструє Дональд Трамп, повністю відповідає його бренду «unconventional diplomacy». Різка поява ідей, короткі дедлайни, вимога болючих поступок та особисте публічне втручання президента створюють атмосферу політичного шоу. Але для України це шоу має дуже реальну ціну в територіях і безпеці.
Початковий варіант мирного плану Трампа, за даними ЗМІ, відверто віддзеркалював вимоги Кремля: обмеження української армії, відмова від НАТО, заборона розміщення західних військ, фактичне визнання російського контролю над окупованими регіонами. Такий формат «угода по Україні» означав би легітимацію агресії.
Не дивно, що європейські союзники відреагували різко. Для столиць ЄС йдеться не лише про долю України, а й про безпеку Європи загалом. Раз заморожений на умовах Москви конфлікт, зняття санкцій проти Росії й повернення капіталів у її енергетику посилять Кремль і підштовхнуть його до нових реваншистських кроків.
Зліва направо: прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер, президент Франції Еммануель Макрон та канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у Йоганнесбурзі в суботу. Схоже, що вони розробили посібник із дій Трампа — Фото басейну від WPA
Внутрішня американська політика також тисне на Білий дім. Рейтинг Трампа просів до 38% на тлі економічних тривог виборців. Частина прихильників America First, включно з Маржорі Тейлор Ґрін, критикує президента за надмірну концентрацію на закордонних кризах замість внутрішніх проблем. Будь-який провал по Україні стане козирем опонентів.
Сам Трамп розглядає мирний план як шанс увійти в історію: завершити війни, де «система провалилася». Після часткового успіху на Близькому Сході він намагається перенести модель Gaza-style угоди на Східну Європу. Але конфігурація сил і глибина конфлікту тут значно складніші, ніж у кейсі Газа й Ірану.
Критичною є й логіка персоналій. Стіва Віткофф — девелопер і давній друг Трампа, без серйозного дипломатичного бекграунду. Фактичне делегування йому функцій головного переговорника щодо України ставить під сумнів якість аналізу ризиків і баланс інтересів між Вашингтоном, Києвом і Москвою.
Окремий тривожний момент — фокус частини команди Трампа на рідкоземельні метали й бізнес-компонент мирної формули. Замість того щоб почати з питань безпеки, суверенітету й деокупації, дискусія довго крутилася навколо інвестиційних схем і доступу до українських ресурсів. Для Києва це сигнал: економіка не може підміняти базову безпеку.
Відсунення профільних експертів по Україні та Росії на другий план створило хаос усередині американської машини прийняття рішень. Дипломати в Києві та частина Ради нацбезпеки дізнавалися про ключові пункти плану з преси. Це підірвало довіру до процесу не лише в Україні, а й серед союзників по НАТО.
Для української влади головним ризиком стає зміщення акценту з національних інтересів України на іміджеві потреби Білого дому. Якщо у Вашингтоні мирний план Трампа сприйматимуть як шанс «показати результат будь-якою ціною», Київ може опинитися під тиском погодитися на невигідний компроміс заради картинки «історичної угоди».
Президент Росії Володимир Путін, представник президента Кирило Дмитрієв та радник з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков беруть участь у зустрічі зі спеціальним представником президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом та зятем Джаредом Кушнером у К — Олександр Казаков/Sputnik
Європа бачить у цьому сценарії екзистенційну загрозу. Європейські союзники бояться, що «швидкий мир» на умовах Кремля розв’яже Москві руки, дасть доступ до грошей від експорту енергоносіїв і дозволить наростити військовий потенціал. Наступною мішенню можуть стати країни НАТО на східному фланзі.
Водночас не можна ігнорувати аргументи прихильників жорстких кроків. Вони стверджують, що традиційний, повільний переговорний процес лише консервує війну з сотнями тисяч загиблих. З їхньої точки зору, «перевернути стіл» і нав’язати нову рамку — єдиний спосіб зрушити процес. Трамп і в Україні намагається зіграти саме цю роль.
Проблема в тому, що «перевернутий стіл» уже зараз породжує фрикцію й плутанину. Українські партнери часто не розуміють, хто представляє справжню позицію США: офіційний Держдеп, радники з Ради нацбезпеки чи команда Віткоффа й Кушнера. Така двозначність підриває довіру до американського посередництва саме тоді, коли вона найбільше потрібна.
Для Києва стратегічно важливо не дозволити, щоб мирний план Трампа перетворився на інструмент внутрішньої боротьби у Вашингтоні. Українська дипломатія має тримати прямий канал із ключовими центрами впливу — Конгрес США, Держдеп, команду Марко Рубіо — і наполягати, щоб національні інтереси України закріплювалися в будь-яких формальних документах.
Українці на сході України обстрілюють російські цілі у жовтні — Тайлер Хікс
Ключові вимоги Києва лишаються незмінними: відсутність в угоді формулювань, які легітимізують російську окупацію; реальні гарантії безпеки, а не розмиті політичні обіцянки; збереження права України на вступ до НАТО; відсутність обмежень, які роблять Збройні сили України нежиттєздатними. Без цього мир буде лише паузою перед новою війною.
На цьому фоні позиція європейських столиць фактично підсилює переговорні можливості Києва. Чітке відторгнення першої версії плану Віткоффа і розробка європейських контрпропозицій унеможливлюють нав’язування Україні формули «миру в обмін на території». Для Трампа це теж сигнал: без ЄС угода не стане стабільною.
Усередині України будь-яка мирна домовленість, сформульована за закритими дверима, неминуче стане політичним детонатором. Суспільство, яке пережило масові мобілізації, ракетні удари й окупацію, не прийме кулуарний договір, що нехтує жертвами. Прозорість переговорів, інформування суспільства й залучення парламенту стають критично важливими.
У підсумку мирний план Трампа — це водночас можливість і пастка. Можливість — якщо Вашингтон, Брюссель і Київ використають «вікно уваги» для консолідації спільної позиції та нав’язування Москві умов, які зміцнюють українську державність. Пастка — якщо логіка швидкої перемоги в медіа переважить над логікою довгострокової безпеки.
Для України головний висновок очевидний: робити ставку не на персоналії, а на інституції й формалізовані гарантії. Сьогодні це мирний план Трампа, завтра — інша адміністрація в Білому домі. Лише ті домовленості, що враховують національні інтереси України, підтримані Конгресом США й європейськими союзниками, можуть стати фундаментом реального, а не ілюзорного миру.
Зруйнований автомобіль лежить біля житлових будинків, пошкоджених російським військовим ударом, на тлі російської атаки на Україну, в прифронтовому місті Костянтинівка Донецької області, Україна, 28 листопада 2025 року — Олег Петрасюк
