Кремль визнав офіційно: п’ятигодинні переговори Владіміра Путіна з Стівом Віткоффом і Джаредом Кушнером не дали прориву. Радник президента Юрій Ушаков прямо заявив, що «компроміси ще не знайдені» й «роботи попереду дуже багато». Формально зустріч назвали конструктивною, але сам факт відсутності будь-якої угоди підкреслює масштаб розриву між вимогами Росії та позицією США, України й Європи.
Для Дональда Трампа завершення війни в Україні давно стало політичною нав’язливою ідеєю. Він публічно скаржиться, що це — одна з незійснених цілей його зовнішньої політики, водночас періодично сварячи то Путіна, то Володимира Зеленського. Та за риторикою про «мир» ховається прагматичний розрахунок: зняти з себе дорогий і токсичний конфлікт, не влізаючи у довгострокову відповідальність за безпеку Східної Європи.
Москва ж заходить у переговори з іншими мотивами. Для Путіна мирний план — це інструмент закріплення військових здобутків. Кремль хоче, щоб війна в Україні завершилася юридичним оформленням імперської агресії: заборона вступу до НАТО, визнання контролю над Донбасом, Кримом, Херсоном і Запоріжжям, а також обмеження української армії. Будь-який мир без цих елементів у Москві вважають програшем.
Витік пакета з 28 пунктів мирного плану США ще у листопаді показав, наскільки перша версія документа була близькою до кремлівських побажань. Україна й європейські столиці відреагували різко: документ «прогинався» під основні вимоги Росії, передбачав територіальні поступки та фактичну відмову Києва від євроатлантичної інтеграції. Саме це змусило Вашингтон переписувати рамку разом з українською стороною.
Переговори в Женеві між США та Україною завершилися оголошенням про «оновлену і вдосконалену мирну рамку». Однак формулювання Ушакова показали: навіть оновлена версія лишається далекою від того, що готова прийняти Москва. Частина американських формулювань «приблизно прийнятна», але значна частина неприйнятна для Кремля — передусім щодо територій і майбутньої ролі НАТО.
Показово, що напередодні кремлівської зустрічі Путін різко загострив риторику щодо Європи. Він заявив, що у випадку війни з європейськими державами Росія «дуже швидко» завдасть їм поразки такої глибини, що «не буде з ким вести переговори». Такі погрози покликані одночасно залякати європейські столиці й виставити їх «табором війни», який нібито блокує прагнення Трампа до миру.
Окремим сигналом стало й публічне попередження Путіна про готовність «відрізати Україну від моря» у відповідь на атаки морських дронів по «тіньовому флоту» танкерів у Чорному морі. Це чіткий шантаж: Кремль показує, що готовий розширювати поле конфлікту, роблячи ставку на морську блокаду та економічний тиск. Для Києва й партнерів це ще одне підтвердження: російський лідер не налаштований на реальне деескалування.
На цьому тлі слова Ушакова про «величезні можливості економічної співпраці» між США та Росією звучать як натяк на приховане меню торгу. Кремль демонструє, що у разі «правильного» мирного плану готовий відкривати доступ до російських ресурсів, від нафти й газу до рідкісних металів. Саме ця перспектива вже викликає тривогу в європейських столицях, які бояться повернення Росії у формат G8 і підриву санкційного режиму.
Президент Росії Володимир Путін і радник з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков беруть участь у зустрічі зі спеціальним посланником президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом і зятем Джаредом Кушнером у Кремлі в Москві, Росія, 2 грудня 2025 року — Крістіна Корміліцина/Sputnik
Україна намагається втримати суб’єктність у цьому трикутнику Трамп–Путін–Європа. Виступаючи в Дубліні, Зеленський наголосив, що все залежатиме від результатів перемовин у Москві, але висловив побоювання: США можуть «втратити інтерес» до процесу, якщо зіткнуться з надто жорстким спротивом Кремля. Для Києва це означає ризик опинитися наодинці з Росією, якщо Вашингтон вирішить переключити увагу на внутрішні питання.
Ключовою претензією України до мирного плану залишається прозорість і справедливість. Зеленський прямо говорить про «недопустимість ігор за спиною України». Ідеться не лише про публічні заяви, а й про зміст закритих переговорів в Кремлі. Якщо там народжується формула, де Україна стає предметом торгу заради нових енергетичних і бізнес-угод між США та Росією, такий «мир» буде політично й морально токсичним.
Європейські держави так само висловлюють занепокоєння тим, що американська дипломатія може надто далеко зайти в спробах умиротворити Кремль. Вони вже розробили власний контр-проєкт, намагаючись зберегти принципи: територіальна цілісність України, неприйнятність силової зміни кордонів, відмова від прямої легалізації анексій. У відповідь Путін звинувачує ЄС у спробах «зірвати мирний процес».
За формулюваннями Ушакова видно, що головний вузол протиріч — так званий «територіальний проблем». Під цим евфемізмом Кремль розуміє вимогу юридично закріпити претензії Росії на весь Донбас. Фактично ж значна частина регіону залишається під контролем України й міжнародно визнана українською територією. Для Києва будь-яке визнання такої «нової реальності» означає легалізацію імперської агресії.
Не менш гостро стоїть питання НАТО. Росія наполягає на письмових гарантіях, що Україна ніколи не вступить до Альянсу, а також на обмеженні присутності сил НАТО в регіоні. Для України й східноєвропейських союзників це червона лінія: відмова від майбутнього членства в НАТО означала б закріплення сірої зони небезпеки між Росією та ЄС, де будь-які безпекові гарантії були б політично, а не юридично оформленими.
На цьому тлі фраза Ушакова про те, що «ми не стали далі від миру» звучить радше як дипломатична ввічливість, ніж як реальна оцінка. Після п’яти годин переговорів сторони залишилися приблизно там, де й були: Кремль вимагає більше, ніж США й Україна готові віддати, а Вашингтон намагається зрозуміти, чи можна хоч частину російських вимог обернути у прийнятну для Києва форму.
Насправді нинішній стан речей швидше свідчить про те, що війна в Україні входить у фазу затяжного дипломатичного торгу. Військовий фронт просувається повільно, але стабільно; санкції б’ють по російській економіці, але не ламають її; західна підтримка України зберігається, але вимірюється дедалі жорсткішими політичними умовами. Мирний план стає полем, де всі ці фактори сходяться в єдиний складний баланс.
Для України головне завдання — не дозволити, щоб цей баланс склали без неї. Поки Кремль говорить про «базу для майбутніх домовленостей», а Трамп — про «шанси на угоду», Київ і європейські столиці мають утримувати фокус на ключовому: мир без справедливості й реальних безпекових гарантій лише відкладе новий етап імперської агресії. І саме тому від результатів наступних раундів переговорів залежить не лише доля війни, а й конфігурація безпеки в Європі на десятиліття вперед.
Президент Росії Володимир Путін, представник президента Кирило Дмитрієв та радник з питань зовнішньої політики Юрій Ушаков беруть участь у зустрічі зі спеціальним представником президента США Дональда Трампа Стівом Віткоффом та зятем Джаредом Кушнером у К — Олександр Казаков/Sputnik
