Перегрупування сил і стратегічний план Кремля
Російська Федерація продовжує масштабні передислокації військ, намагаючись створити умови для наступальних дій одразу на кількох ділянках фронту. За даними Інституту вивчення війни (ISW), командування зосереджує увагу на Куп’янському, Лиманському, Костянтинівському, Покровському та Запорізькому напрямках. Цей процес є частиною більшої стратегії Кремля на 2025 рік, яка передбачає активізацію наступальних операцій та пошук слабких місць у лінії оборони Збройних сил України.
Аналітики наголошують, що Москва прагне одночасно тиснути на кількох ключових напрямках, аби розпорошити ресурси України та створити для оборонців складні умови. Водночас, такі дії не завжди є взаємопов’язаними і скоординованими. Часто сили, які зосереджуються в одному секторі, не підтримують операції в іншому, що свідчить про внутрішні проблеми російського планування.
В серпні цього року Кремль почав передислокацію частини своїх підрозділів із другорядних ділянок, зокрема із Сумської та Херсонської областей. Головний акцент зроблено на посилення позицій на південному Донеччині та в районі Гуляйполя. Одночасно відбувається формування резервів, які мають стати підмогою у випадку провалів на окремих відтинках фронту.
Рішення Москви перетасовувати війська між різними напрямками виглядає нетиповим. Особливо це помітно у випадках, коли сили з Лиманського району переводяться у резерв на Херсонщині, а з Херсонщини – на Лиманський напрямок. Така тактика свідчить про пошук балансу, але також вказує на труднощі з одночасним утриманням позицій на кількох ділянках фронту.
Морська піхота на Донбасі
Однією з найбільш показових тенденцій останніх місяців стало перекидання морської піхоти РФ на схід України. У районі Донецької області нині діють підрозділи, які раніше дислокувалися у Сумській та Херсонській областях. Це, зокрема, 177-й полк морської піхоти Каспійської флотилії, а також 40-а і 155-а бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту. Вони вже беруть участь у боях поблизу Полтавки після передислокації з північної частини Сумщини.
Крім того, 336-а бригада морської піхоти Балтійського флоту була відправлена на позиції поблизу Нового Шахова після переміщення з Новопавлівського напрямку. Це свідчить про прагнення Кремля використовувати відносно елітні підрозділи для посилення атак у критичних районах.
Не менш показовим є факт, що 61-а бригада морської піхоти Північного флоту після перекидання з Херсонщини перебуває у резерві в тилу Добропілля. Водночас окремі її підрозділи залишаються на Херсонському напрямку. Таким чином, сили РФ опинилися розділеними між кількома ділянками, що створює додаткові логістичні та тактичні проблеми.
Аналітики ISW підкреслюють, що подібні кроки мають на меті зміцнити позиції Москви на Донбасі, адже саме цей регіон Кремль нині розглядає як головний пріоритет. Однак надмірна концентрація сил у цьому районі неминуче послаблює інші напрямки, створюючи можливості для Збройних сил України.
Контрнаступ ЗСУ і зрив планів Москви
Попри передислокацію російських підрозділів, українська армія продовжує активно діяти. Президент Володимир Зеленський повідомив, що ЗСУ проводять контрнаступальні операції під Добропіллям і в районі Покровська. Ці дії дозволили зірвати наступ противника, який планував активізуватися після провалу спроб атак у Сумській області.
Фактично, українські воїни перехопили ініціативу, нав’язавши противнику власний темп бою. Це особливо важливо з огляду на те, що Кремль намагався використати перегрупування сил для створення переваги на Донеччині. Однак український контрнаступ змусив Москву діяти в обороні на тих ділянках, де вона розраховувала наступати.
ЗСУ, використовуючи сучасну розвідку, високоточну артилерію та дрони, продовжують завдавати втрат противнику. Це не лише підриває його наступальний потенціал, але й створює серйозні логістичні труднощі, адже переміщення військ і техніки стає дедалі небезпечнішим.
Важливим фактором також є моральний стан військових. Для українських захисників успішні контрнаступальні дії стають символом стійкості та віри у перемогу. Натомість для солдатів РФ постійні переміщення з одного напрямку на інший створюють відчуття невизначеності та виснаження.
Виснаження ресурсів і стратегічні дилеми РФ
Головна проблема Москви полягає у тому, що для одночасних наступів на кількох напрямках у неї бракує ресурсів. Навіть за рахунок перекидання морської піхоти та інших підрозділів, Кремль не може створити достатньо сильний ударний кулак.
Замість повноцінної наступальної кампанії Росія змушена вести виснажливі бої на окремих ділянках, що не дозволяє досягати стратегічних успіхів. Це також підвищує навантаження на систему постачання, яка не справляється з потребами війська.
Внутрішньополітичні фактори лише поглиблюють проблему. Кремль прагне продемонструвати успіхи, але їхня відсутність змушує вдаватися до гучних заяв і символічних перемог, які не змінюють загальної ситуації.
Україна ж у цей час отримує підтримку міжнародних партнерів, що дозволяє компенсувати втрати та посилювати власний потенціал. Таким чином, стратегічна дилема Москви лише загострюється: з одного боку, Кремль намагається показати активність, а з іншого – дедалі частіше стикається з провалами.
Підсумки
Передислокація морської піхоти та інших підрозділів РФ на Донеччину є частиною спроби Москви змінити ситуацію на фронті на свою користь. Однак ці кроки свідчать радше про нестачу ресурсів і хаотичність планування, ніж про наявність чіткої стратегії.
ЗСУ продовжують демонструвати здатність зривати плани противника і утримувати ініціативу. Контрнаступальні дії в районі Добропілля та Покровська стали підтвердженням того, що навіть після масштабних перегрупувань Кремль не може досягти бажаних результатів.
Війна на виснаження, яку нав’язує Москва, дедалі більше грає проти неї. Адже ресурси не безмежні, а українська армія доводить, що здатна ефективно протидіяти навіть найелітнішим підрозділам.
