У Лондоні археологи займаються вражаючим відновленням фресок, що датуються періодом римської окупації міста, що розпочалася у 43 році нашої ери. Ці фрески, що збереглися в залишках штукатурки, тепер мають шанс знову стати яскравим свідченням римської історії Лондона — або, як він тоді називався, Лондініуму.
Штукатурка як художній матеріал
Штукатурка, що прикрашала стіни римських будівель, була не просто декоративним елементом. Вона була частиною цілого мистецького процесу, який включав складні зображення, що відображали ідеї та повсякденне життя римлян. Археолог Хан Лі разом з командою реставраторів відновлює ці фрески з "тисяч, тисяч і тисяч" уламків штукатурки, що були знайдені в результаті розкопок на південному березі Темзи в районі Саутварк у Лондоні.
Фрески, що з’явилися на світ після 1 800 років забуття, зображають ліри, свічники, квіти та навіть обличчя жінки, що плаче, з характерною зачіскою для періоду правління Флавіїв. Ці елементи є важливими для розуміння римської культури, яка була тісно пов’язана з мистецтвом, наукою та технікою того часу.
Залишки штукатурки були знайдені в 2021 році під час звичайних розкопок на будівельному майданчику, який готувався до розвитку території. Окрім фресок, було виявлено частину мозаїки з гільйочними візерунками та Соломоновим вузлом, а також рештки найбільш збереженого римського мавзолею в Британії.
Римська вілла або заїжджий двір
Експерти вважають, що ці фрески прикрашали стіни або розкішної приватної вілли, або заїжджого двору, де зупинялися державні кур’єри та чиновники. Найбільша фреска з цього комплексу має розміри 16 на 10 футів, що вражає своїми масштабами. Однак з часом структура була зруйнована, і матеріал з різних стін був викинутий в одну велику яму, що ускладнило відновлення.
Реставратори використовують методи, що дозволяють точно відтворити оригінальну картину, навіть коли шматки штукатурки не мають чітких меж або кордонів. Частини стін, що оброблялись, мали декоративні елементи, які нагадували камінь або дорогоцінні породи, такі як єгипетський порфір та мармур гіалло антикво, що створювали ілюзію розкішних оздоблень.
Мистецькі елементи, знайдені на цих фресках, є доказом того, що римські художники активно інтегрували локальні особливості в свої роботи. Наприклад, одне з зображень, яке спочатку інтерпретувалось як виноград, пізніше було ідентифіковано як омела — символічне рослина для Британії того часу. Деякі фрагменти показують унікальні риси британських художніх шкіл, що є важливим для вивчення римського впливу на місцеве мистецтво.
Цей археологічний проект в Саутварку відкриває нові горизонти для вивчення історії Римського Лондона. Відновлення фресок не лише збагачує наше розуміння того, як римляни прикрашали свої будівлі, але й дозволяє побачити взаємозв’язок між римським мистецтвом та місцевими традиціями того часу. Кожен фрагмент, знайдений під час розкопок, є частиною великої головоломки, яку археологи та реставратори поступово складають, щоб відновити образи, які жили понад 1 800 років тому.
