Угорська позиція і нова заява Петера Сійярто
Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто повідомив, що транзит нафти по нафтопроводу "Дружба" відновлено після нічної атаки українських безпілотників на російську нафтоперекачувальну станцію. За його словами, постачання до Угорщини знову працює у звичному режимі, а Будапешт очікує, що Україна утримається від подальших ударів по трубопроводу, який забезпечує значну частину енергопостачання країни.
Політик навіть подякував заступнику міністра енергетики Росії Павлу Сорокіну за швидку ліквідацію наслідків атаки, тим самим ще раз продемонструвавши тісні зв’язки Угорщини з Москвою. Така позиція викликає гостру реакцію як в Україні, так і серед низки країн Європейського Союзу, які вважають, що енергетична залежність Будапешта від російських ресурсів підриває європейську солідарність.
Сійярто наголосив, що війна "не є нашою", закликавши Київ "не втягувати" угорську сторону у протистояння. Подібні заяви стали традиційними для угорського керівництва, яке часто підкреслює прагнення залишатися осторонь війни, водночас користуючись привілеями, які надає членство в ЄС та НАТО.
Такі заяви з боку угорських чиновників фактично відображають внутрішню політичну лінію уряду Віктора Орбана, який останніми роками активно виступає за збереження економічної співпраці з Москвою.
Важливість нафтопроводу "Дружба" для Угорщини
Нафтопровід "Дружба" — один із найстаріших і найбільших у Європі, що постачає російську нафту країнам Центральної та Східної Європи ще з радянських часів. Для Угорщини він має критичне значення, адже більше половини її потреб у нафті покривається завдяки постачанню сорту Urals.
Енергетична залежність від російських ресурсів робить Будапешт вразливим перед будь-якими перебоями в роботі трубопроводу. Кожна атака українських дронів на російські нафтоперекачувальні станції стає для угорської сторони сигналом тривоги, оскільки навіть тимчасове припинення транзиту відчутно впливає на внутрішній ринок пального.
Проте слід наголосити, що для України атаки на інфраструктуру, яка забезпечує російський експорт нафти, мають стратегічне значення. Вони не лише зменшують прибутки Москви від продажу енергоресурсів, а й ускладнюють логістику поставок, підриваючи економічну основу війни.
Саме тому, навіть розуміючи ризики для сусідніх країн, Київ продовжує робити ставку на удари по нафтопроводах, які є однією з головних артерій російської енергетичної системи.
Українські удари і їхня логіка
У ніч проти 18 серпня українські підрозділи безпілотних систем разом з іншими силами оборони уразили нафтоперекачувальну станцію "Нікольське" в Тамбовській області Росії. Ця атака стала черговим підтвердженням того, що Україна системно працює над руйнуванням інфраструктури, яка дозволяє Кремлю фінансувати агресію.
Це не перший випадок. Раніше українські сили атакували інші ділянки нафтопроводу, зокрема у Брянській області, де було пошкоджено важливу розподільчу станцію. Такі удари зменшують обсяги експорту, знижують доходи російського бюджету і змушують Москву витрачати додаткові ресурси на ремонт та охорону енергетичної інфраструктури.
Для України цей напрямок боротьби є важливим ще й тому, що удари по військових цілях у глибині Росії часто ускладнені системами ППО, тоді як нафтопроводи є вразливішими об’єктами. Вони розташовані на великій території, і забезпечити їхню повну безпеку практично неможливо.
Таким чином, атаки на енергетичні об’єкти перетворюються на стратегічну зброю, яка дозволяє завдавати відчутних економічних втрат противнику.
Європейська реакція і дилема солідарності
Позиція Угорщини щодо нафтопроводу "Дружба" викликає неоднозначні оцінки в Європейському Союзі. Частина країн наголошує на необхідності якнайшвидшої відмови від російських енергоресурсів, інші ж, як-от Угорщина, продовжують наполягати на винятках.
Варто нагадати, що після повномасштабного вторгнення більшість країн ЄС поступово скоротили або взагалі припинили імпорт російської нафти. Водночас Будапешт зберіг залежність від "Дружби", аргументуючи це відсутністю альтернативних маршрутів та високими витратами на переорієнтацію ринку.
Це створює напруження всередині самого Євросоюзу. Одні країни бачать у таких діях Угорщини прояв егоїзму, інші — реалії, які складно змінити в короткі терміни. Та все ж очевидно: кожна атака українських безпілотників на російські нафтопроводи лише посилює дискусію про те, наскільки глибокою має бути європейська солідарність у питанні енергетичної безпеки.
Чому позиція Угорщини є суперечливою
Заяви Петера Сійярто виглядають однозначно сприятливими для Москви. Подяка російським чиновникам за "швидке усунення наслідків" атак фактично означає визнання критичної залежності Угорщини від російських ресурсів.
Водночас Будапешт не може ігнорувати факт, що саме російська агресія стала причиною нинішньої війни, яка докорінно змінила всю систему безпеки у Європі. У цьому контексті спроби дистанціюватися виглядають більше як дипломатичний маневр, ніж реальна стратегія.
Для українського суспільства подібні заяви угорських політиків є болючими, адже вони ставлять під сумнів право Києва захищати себе всіма можливими засобами. Водночас Україна неодноразово наголошувала, що її удари спрямовані виключно на об’єкти, які безпосередньо забезпечують російську військову машину.
Суперечливість угорської позиції стає дедалі очевиднішою і для міжнародної спільноти, яка все менше вірить у можливість поєднати повну енергетичну залежність від Росії із заявами про нейтралітет.
